Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Субота, 31 січня 2026, 15:04

Перегляди: 178

Завтра Неділя митаря і фарисея. Саме з неї Церква починає шлях підготовки до Великого посту.

І на цій дорозі вона ніби зупиняє нас і запитує: з яким серцем ти входиш у цей шлях? Бо можна багато зробити зовні – і нічого не змінити всередині. А можна вимовити лише кілька слів – і стати іншою людиною.

За літургію ми почуємо Євангеліє про митаря і фарисея. Однак воно не про те, хто кращий. Воно про те, хто правдивий перед Богом. Про те, що справжня молитва починається там, де закінчується самовпевненість.

 НЕДІЛЬНЕ ЄВАНГЕЛІЄ

Євангеліє від Луки 18:10–14

10. Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.

11. Фарисей, ставши, про себе так молився: «Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;

12. я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю».

13. А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: «Боже, будь милосердний до мене, грішного!»

14. Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде.

 ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ

Фарисеї в часи Ісуса Христа були людьми щирої релігійності. Вони знали Писання, дотримувалися Закону, серйозно ставилися до посту і молитви. Їхня роль у суспільстві була позитивною – вони берегли віру серед складних історичних обставин. І тому фарисей у притчі не вигадує своїх заслуг. Він говорить правду про своє життя.

Митар же у тогочасному суспільстві був символом зради і несправедливості. Він співпрацював з римською владою, збирав податки, часто зловживав своїм становищем. Його уникали, зневажали, не вважали повноцінним членом громади. Для багатьох він був уособленням гріха.

Обидва приходять до храму. Обидва звертаються до Бога. Але один стоїть у центрі, а другий – здалека. І ця фізична дистанція стає образом внутрішнього стану.

 БОГОСЛОВСЬКА ГЛИБИНА

Фарисей дякує Богові, але його молитва поступово перетворюється на монолог про себе. Він вимірює свою праведність порівнянням з іншими. У його словах немає прохання, бо він упевнений у своїй правоті.

Митар не аналізує себе і не пояснює обставин. Він не шукає виправдання. Він визнає свою неміч і повністю покладається на милість Божу. Його молитва коротка, але в ній є головне – правда серця.

І Христос відкриває духовний закон: Бог не виправдовує того, хто доводить свою правоту, а того, хто довіряє Йому. Смирення тут – не знецінення себе, а правильне місце людини перед Богом.

 ПАСТИРСЬКИЙ РОЗДУМ

Ця притча не дозволяє нам сховатися за зовнішню правильність. Вона питає не про дисципліну, а про серце. Не про форму молитви, а про внутрішню поставу.

Можна бути активним у церковному житті і непомітно почати дивитися зверху вниз. А можна стояти мовчки, з опущеними очима, і бути ближче до Бога, ніж здається.

Неділя митаря і фарисея навчає нас починати духовний шлях не з оцінки інших, а з чесного погляду на себе.

 СЛОВО ПІДТРИМКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Сьогодні Україна молиться подібно до митаря. Ми часто не маємо гучних слів. Ми не завжди знаємо, як пояснити свій біль світові. Ми стоїмо здалека – втомлені, зранені, з розбитими серцями.

Наша молитва сьогодні – це не промови. Це мовчазне стояння. Це сльози матерів. Це внутрішній крик тих, хто на фронті. Це зітхання людей, які втратили дім, близьких, відчуття безпеки.

І саме така молитва є почутою. Бо Бог бачить Україну не за статистикою і не за політичними звітами. Він бачить серце народу, який не озлобився, який не перестав бути людяним навіть у війні. Він бачить тих, хто захищає життя ціною власного.

«Хто себе понижує – буде піднесений» ( Мф. 23:12). Це слово сьогодні звучить як обітниця для нашої землі. Не швидка і не легка, але справжня.

Тому разом із митарем і разом з усією нашою країною ми повторюємо просту молитву: «Боже, будь милосердний до нас». І ми віримо, що саме з такої молитви починається воскресіння.