joomla

З глибоким сумом і щирим болем у серці сприйняв звістку про відхід у вічність Олександра Курсика – депутата Рівненської міської ради, людину активної громадянської позиції, небайдужого сина своєї землі.

Його життєвий шлях був тісно пов’язаний зі служінням громаді, розвитком інформаційного простору та турботою про рідне місто. Він не залишався осторонь суспільних викликів, умів брати на себе відповідальність і діяти тоді, коли це було необхідно. Його слово мало вагу, а вчинки – послідовність.

Коли ж на українську землю прийшла повномасштабна війна, Олександр не сховався за статусом чи посадою. У час, коли вирішувалася доля держави, він став до лав захисників Батьківщини. Він обрав шлях воїна – шлях мужності, честі та самопожертви. 

Смерть людини завжди є тяжкою раною для родини. Але смерть того, хто в часі війни став оборонцем України, має особливий духовний вимір – вимір жертовності й відданості. Сьогодні разом із родиною сумує вся громада, усі, хто знав і поважав покійного. І водночас ми черпаємо розраду у словах апостола Павла: «Бо коли ми живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо» (Рим. 14:8).

Святе Письмо нагадує нам: «Господь близький до скорботних серцем і смиренних духом спасає» (Пс. 33:19). У цій вірі схиляємо голови перед таїнством відходу людини у вічність і довіряємо її душу милосердю Божому.

Висловлюю щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам спочилого. Нехай Господь укріпить ваші серця, дарує силу перенести цю непоправну втрату та огорне вас Своєю тихою розрадою, адже Сам Христос сказав: «Блаженні засмучені, бо вони втішаться» (Мф. 5:4).

Молимося, щоб Милосердний Господь прийняв його душу до осель праведних і дарував йому вічний спокій. Бо маємо надію на обітницю Спасителя: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе» (Ін. 11:25).

Світла і вічна пам’ять Олександру Курсику!

+Іларіон
митрополит Рівненський і Острозький