Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Четвер, 14 травня 2026, 04:34

Перегляди: 280

Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико Іларіоне!

Сьогодні минає 18 років від дня Вашої архієрейської хіротонії – дня, коли Господь поклав на Ваші плечі особливий хрест архіпастирського служіння. Це не просто річниця чи пам’ятна дата. Це роки молитви, жертовності, безсонних ночей, людського болю й великої відповідальності перед Богом і народом. Це роки, у яких Ви залишалися поруч зі своїм народом не лише у хвилини радості й святкових урочистостей, але й у найтемніші й найстрашніші часи новітньої історії України.

У день Вашої архієрейської хіротонії ніхто не знав, яким важким стане шлях українського архіпастиря. Ніхто не міг уявити, що настане час, коли українська земля щодня здригатиметься від вибухів, коли мільйони людей житимуть між сиренами й молитвами, коли матері стоятимуть навколішки біля домовин своїх дітей, а дитячі очі навчаться боятися нічного неба. Але Господь знав. І саме тому покликав Вас до цього служіння – бути архіпастирем у час великого людського страждання, бути тим, хто не втече від болю свого народу, а залишиться поруч із ним до кінця.

Сьогодні багато людей бачать архієрея у світлі храмових лампад, у красі богослужінь, серед урочистого співу й святкових зустрічей. Але лише Господь знає, скільки сліз приховано за цією тишею архіпастирського служіння. Скільки страшних телефонних дзвінків пролунало за ці роки. Скільки молитов за полеглиг воїнів довелося промовити. Скільки людського розпачу довелося вислухати. Скільки разів серце стискалося від болю за Україну. Бо архіпастирське служіння у час війни – це не лише проповідь із амвону. Це щоденне співстраждання зі своїм народом. Це здатність не звикнути до чужого горя. Не пройти повз людські сльози. Не дозволити серцю стати байдужим.

І саме за це сьогодні Рівненська єпархія дякує Богові. За те, що Ви залишилися архіпастирем живого серця. Людиною молитви, співчуття і любові. Бо у час війни людське серце дуже тонко відчуває правду. Люди одразу бачать, хто лише говорить красиві слова, а хто насправді несе їхній біль разом із ними. І саме тому для багатьох Ви стали не лише архієреєм, але справжнім духовним батьком – тим, хто вміє мовчки стояти поруч із людиною у хвилину її найбільшого болю.

Особливо сьогодні хочеться згадати Ваше служіння через Капеланську місію Православної Церкви України. У час, коли мільйони українців змушені залишити свої домівки й опинилися далеко від рідної землі, саме Церква стала для багатьох єдиним місцем, де можна відчути тепло дому. Через це служіння українські біженці, переселенці та родини наших захисників у різних країнах світу отримали не лише духовну підтримку, але й можливість не втратити себе, свою віру й свою Україну.

Скільки українських матерів плачуть сьогодні у храмах за кордоном, молячись за своїх синів і чоловіків на фронті. Скільки дітей, які втратили відчуття дому, вперше за довгий час знаходять мир саме у молитві. Скільки людей приходять до священника лише для того, щоб помолитися українською мовою, доторкнутися до тієї духовної тиші, у якій ще живе пам’ять про Батьківщину. І саме через таке служіння особливо глибоко відкриваються слова Христа: «Пастир добрий душу свою покладає за овець» (Ін. 10:11).

Бо справжній пастир не залишається лише там, де спокійно й безпечно. Він іде туди, де болить людське серце. Туди, де люди втратили опору. Туди, де хтось серед чужої країни ночами тихо плаче за домом і пошепки молиться: «Боже… збережи Україну…» І саме тому сьогодні так важливо, що Господь дарував нашому народові архіпастирів, які допомагають людям не втратити Бога, не втратити надію і не втратити самих себе серед цього страшного часу.

Ваше Високопреосвященство! У цей день духовенство, чернецтво та віряни Рівненської єпархії підносять за Вас особливі молитви до Господа. Дякуємо Вам за Вашу жертовність, за Вашу любов до людей, за Ваше батьківське серце, за Вашу здатність навіть у найтемніші дні говорити про світло й надію. Дякуємо Вам за те, що Ви допомагаєте людським серцям не закам’яніти від болю й ненависті. Дякуємо за Вашу молитву за Україну, за воїнів, за матерів, за всіх, хто сьогодні страждає.

Нехай Господь, Який покликав Вас на шлях архіпастирського служіння, і надалі укріпляє Вас Своєю благодаттю. Нехай дарує Вам сили нести цей важкий хрест, мир у серці, духовну радість, тілесне здоров’я та довгі і благословенні роки служіння для Церкви Христової й українського народу.

Многая і благая літа Вам, дорогий Владико Іларіоне!