joomla
 


Паломницький відділ при парафії прп. Миколи Святоші м. Києва втретє запропонував поїздку до Грузії (перша та друга відбулись у 2010 та 2011 роках відповідно). Цього року 7 рівненчан приєднались до бажаючих відвідати та поклонитись святиням грузинської землі. Духовними наставниками у поїздці були о. Сергій та о. Андрій. Паломництво відбулось на початку червня 2012 р.


Про Грузію, її християнський спадок, природні та культурні принади можна писати і розповідати дуже багато. Та є речі, переживання, емоції, спілкування, смак їжі, внутрішні перевороти, які неможливо передати ні словами, ні фото чи відео. Є лишень заклик – відвідайте і відчуйте самі.

Трішки історії:
…Після зішестя Святого Духа на Апостолів, ними був кинутий жереб, кому в які землі йти проповідувати благу вість. Витягнула його й Пресвята Богородиця. Їй випала Іверія. Та Господь велів Їй послати замість Себе когось із учнів Христових. Випало Апостолам Андрію Первозванному та Симону Кананіту. Хоч Мати Божа й не була на території сьогоднішньої Грузії, її землі вважають одним з чотирьох Уділів Пресвятої Богородиці.
Перемога християнства над язичництвом в Іверії відбулась на початку IV століття завдяки трудам рівноапостольної Ніни. У сні їй з’явилась Пресвята Богородиця і, вручивши хрест із виноградної лози, веліла йти в Іверію проповідувати Євангеліє. Прокинувшись, Ніна побачила у своїх руках хрест з виноградної лози. Цей хрест має особливу форму якоря («з опущеними крилами») через гнучкість лози. Він і став символом православної Грузії. Святиня, з якою просвітительниця Грузії проповідувала Слово Боже більше 30 років, збереглась до наших днів під кіотом в Сионському Успенському патріаршому соборі в Тбілісі.

Паломництво святими місцями
Першим відкрив нам свої двері монастир Гергеті, неподалік Казбеку, вершини бокового хребта Великого Кавказу. Через важкодоступність храму тут неодноразово переховували під час ворожих нападів хрест св. Ніни. Завдяки місцевим жителям селища Казбегі (1750 м на рівнем моря) ми за мить опинились на вершині біля старовинних стін монастиря (зараз там подвизається один монах).
Далі була дорога до Тбілісі. Примітним є те, що, з часу заснування міста (V ст.) як столиці Грузії, багато визначних місць отримали назви, ідентичні Єрусалимській святій землі. Вечірній Тбілісі у прямому значенні слова сяяв вогнями: освітлені храми, мости, пам’ятники, вулички, державні установи - усе притягувало погляд, викликало захоплення. Одним словом, вечірній Тбілісі заворожив, і в його неперевершеності ми мали змогу переконатись в однин з вечорів, коли пішки піднялись до фортеці «Нарікала», на території якої на одному з високих пагорбів поставлений хрест, що ніби осіняє усю столицю. Біля нього, на завершення одного з днів паломництва, лунали подячні церковні піснеспіви українських паломників.
Отож, Господь сподобив доторкнутись, відвідати та помолитись у таких святинях Грузії:
- новозбудованому кафедральному соборі Самеба (в перекладі «Свята Трійця»), що є одним з найвищих у православному світі. Собор та весь комплекс Лаври збудований стараннями Католікоса-Патріарха Грузинської Православної Церкви Іллі ІІ на горі святого пророка Іллі; містить 10 вівтарів, чоловічий монастир, резиденцію Патріарха, духовну академію. Тут знаходиться шанована ікона «Святої Трійці», що намальована Патріархом Грузії Іллею ІІ. Храм збудований на пожертви жителів Грузії і вміщує одночасно 15 000 людей.
- найдревнішому храмі столиці Анчісхаті. Це церква Різдва Діви Марії. Вона датується VI століттям. В храмі протягом 200 років зберігався Нерукотворний Образ Христа, який, згідно передання, був вручений царю Авгарю. Зараз цей образ зберігається в Національному музеї Грузії.
- Сіонському соборі (VI – VII ст), що освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці, названий в честь Ієрусалимського Сиону. Тут знаходиться велика святиня грузинського народу – хрест рівноапостольної Ніно, зроблений із виноградної лози і перевитий її власним волоссям.
- церкві Святого Давида, що знаходиться на Святій горі Мтацмінда або гора сирійського Отця Давида, де знаходиться пантеон видатних грузинських діячів –покояться великі сини Грузії.
- храмі Метехі (ХІІІ ст.). ,Це древня цитадель - фортеця та резиденція грузинських царів. За переданням, тут молилась цариця Тамара. Під спудом храму похована перша грузинська мучениця Шушанік, вбита своїм чоловіком – вогнепоклонником у V ст. н.е. перед храмом стоїть бронзова кінна статуя засновника міста Тбілісі царя Вахтанга Горгасалі.
- «Другому Єрусалимі». Саме так називають стародавню столицю Грузії місто Мцхета (засновано в І ст. до Різдва Христового царем Мцхетосом), адже такої кількості святих і культових місць, як у Мцхеті, немає більше в усій Грузії. Зараз це передмістя Тбілісі. Сюди принесла благу звістку свята Ніно Каппадокійська, тут на горі на місці унікального злиття двох рік Кури та Арагви нею був поставлений дерев’яний хрест. У VI столітті (585- 604 рр.) при царі Степанозі була зведена над хрестом церква. За 1500 років її інтер’єр практично не змінився. Тепер це монастирський храм Джварі (з грузинської «храм Святого Хреста»)
- жіночому монастирі Самтавро (ХІ ст.), в якому поховані цар Міріан і його дружина Нана – першими прийняли християнство від св.. Ніни у 337 році. Як свідчить переказ, тут свята Ніно переховувалася від гонителів. На території монастиря неподалік башти, де здійснював свій подвиг затворництва, похований старець Гавриїл (+1996 р.), до якого за молитовним заступництвом притікають грузини. З його могилки благословляють брати землю для зцілення тілесних немочей.
- кафедральному соборі «Светісховелі» (в перекладі «Стовп Животворящий») в честь 12 Апостолів. Це духовне серце Грузії з XI ст. Він відомий усьому православному світу як місце, де зберігається одна з найбільших святинь християнства - Хітон Господній, привезений у Грузію одним єврейським равином для своєї сестри – християнки (нині свята Сидонія). У цьому ж храмі під спудом зберігається і мантія Пророка Іллі. Тут поховані грузинські царі, патріархи, тут відбувались найголовніші церковні події, зокрема, інтронізація Патріарха.
Проїжджаючи гірські райони та долини грузинської землі, замиловуючись красотами Алазанської долини, Кахетії за вікном нашого «автоковчегу» (за словами о. Сергія), дивувались збереженим свідкам християнізації кавказького краю попри постійні війни, що точились на території Грузії:
- Бодбе, жіночий монастир, обитель, де покоїться свята рівноапостольна Ніна. За переказами, саме в Бодбе в 335 році померла Свята у віці 60 років, пройшовши через всю країну, зцілюючи хворих і навертаючи народ до істинного Бога. В 1889 році був відкритий жіночий монастир Святої рівноапостольної Ніно. Тут знаходиться Чудотворна Іверська ікона Пресвятої Богородиці.
- чоловічий монастир Алаверді. Кафедральний собор в однойменному селищі - один з найзнаменитіших середньовічних храмів Грузії. Він був споруджений на початку XI століття. До будівництва Святої Трійці в Тбілісі собор Алаверді був найвищою церковною спорудою Грузії (50 м)
- монастир Гремі
- печерний монастирський комплекс Вардзіа (ХІІ-ХІІІ ст). Ця печерна обитель в долині річки Кура була побудована при підтримці св. цариці Тамари, яка часто тут молилась. Вздовж лівого берега Кури протяжністю 900 м висічено до 600 приміщень: церкви, келії, трапезні, кладові. Приміщення комплексу простягаються на 50 м в глибину скелі і піднімаються на висоту у 8 поверхів.
в одній з печер є басейн з джерельною водою. Наприкінці XVI ст. монастир захопили турки, які спалили монахів прямо в храмі. У ХІХ ст. відродилось чернече життя. Головна церква Успіння Пресвятої Богородиці на стінах церкви збереглися унікальні фрески, які зображають царицю Тамару, її батька та картину Страшного суду
- жіночий монастир Шуамта (ХVI ст) – за переданням був побудований кахетинською царицею Тіною, яка ще в дитинстві бачила пророчий сон і впізнала вказане у сні місце побудови святині, коли була дружиною кахетинського князя Левана. Пізніше, в цьому монастирі прийняла постриг сама цариця Тіна.
Відвідання сакральних пам’яток Іверії гармонійно поєднувалось із оглядом культурної спадщини, унікальних природних перлин, як то всесвітньо відомого лікувального боржомського джерела (де напились лікувальної води); міста Сігнагі - міста кохання, яке славиться своєю однойменною фортецею, що входить до списку найвідоміших великих фортець Грузії; мосту Миру у Тбілісі – символічного мосту із минулого в майбутнє (є одним з найскладніших за архітектурою у світі) та ще одного тбіліського символу - сірчаних бань, що знаходяться у старовинному «банному кварталі», з якого, практично, розпочато будівництво столиці.
Особливістю цьогорічної поїздки було відвідання Вірменії, першої країни в світі, що прийняла християнство в якості державної релігії. Вірмени були охрещені завдяки діяльності Григорія І Просвітителя в 301 році.
По дорозі в Ечміадзин - центр Вірменської Апостольської церкви, закладений у 303 р., насолодились виглядом озера Севан – перлиною Вірменії, великим природнім водним басейном на висоті 1900 м над рівнем моря, найбільшим озером Кавказу, що оточене альпійськими луками і сніжними вершинами. Відвідали монастирський комплекс Севанаванк, заснований Григорієм І Просвітителем. Крім цього, відчули на собі примхи природи Кавказу: щойно світило сонце, а за мить сильний вітер, хмари, що зачепились за вершини гір, і, здається, можна до них торкнутись руками (адже ми в гірській країні), і неймовірна злива. Проїхавши декілька гірських вершин – знову сонце.
Та все ж, з волі Божої, нам вдалось побачити та поклонитись християнським святиням у підніжжя гори Арарат. Ечміадзинський монастир, заснований Григорієм Просвітителем (в перекладі «Єчміадзин» означає «Зійшов Єдинородний»), у сховищах зберігає копіє сотника Лонгина, яким пробили ребро Господнє. Монастирський комплекс вміщує декілька церков та монастирів: Церкву вс. Великомучениці Гаяне, Церкву Шогакат, де покояться мощі св. великомучениці Марьяне (Марини), однієї з 37 дів-християнок, що тікали від гонінь Діоклетіана із Малої Азії в ІІІ ст.
У 301 році у Вірменію прийшли 37 дів-християнок, які з їх настоятелькою Гаяне жили у монастирі Святого Павла у Римі. Легенда розповідає, що одна з них, Ріпсіме, полонила своєю красою римського імператора, і не бажаючи стати його дружиною, разом з подругами сховались в Александрії. Там їм було явлення Пресвятої Богородиці, що вказала шлях у Вірменію. Вірменський цар Трдат ІІІ, дізнавшись, що сталось із дівчатами у Римі, сам захотів взяти у дружини Ріпсіме. Діва відмовила, сказавши, що належить лише Христу. Розгніваний цар повелів вбити усіх 37 дів. Після страти, Трдат був одержимий бісами, зійшов з розуму. Його зміг зцілити один з ув’язнених християн Григорій (тепер відомий як Григорій Просвітитель). Опісля, повіривши у силу віри християнської, Трдат ІІІ хрестився, хрестив народ і проголосив християнство державною релігією. Місце для храму (тепер монастирського комплексу) було вказано св.Григорію Ісусом Христом уві сні – раніше тут було капище, проводились язичницькі обряди. Так виник Ечміадзинський монастир, що входить у список Всесвітнього насліддя ЮНЕСКО.
Окремо хочеться сказати про людей Кавказу: відкриті, щирі, у практиці звернення до незнайомих «брат», «сестра», відповідальні за свої слова та дії, вразили прагненням допомогти за потреби у справі чи проблемі друга (якщо дізнаються, що у вас є проблема, вважають своїм обов’язком її вирішити). Трепетна любов до своєї землі та відчуття власної гідності відчувалась у тих, з ким вдалось поспілкуватись протягом цієї подорожі. Вони цікавляться й знають про події в Україні як на політичному поприщі, так і на спортивному, мають щодо цього власну думку.
Варто згадати й про грузинську кухню: вона справді неймовірна, проте «на смак»: гостра, щедро приправлена. Куштували деякі грузинські кулінарні шедеври: хінкалі, хачапурі, лобіані, надугі, суп-харчо і відмітили: в грузинському ресторанчику подають великі порції, які не завжди під силу подужати навіть двом.
PS: можна сказати, що закохались у цю країну вповні. Раз по раз виринають у пам’яті вечірній Тбілісі, розкішний парк міста, міст Миру, печери Вардзії, таємничість Алаверді, неприступні та неймовірно красиві засніжені вершини Кавказу, захоплюючі краєвиди обабіч військо-грузинської дороги, Хрестовий перевал 1385 м над р.м, вишукані і водночас стримані обриси давніх церков, з’являється і внутрішній трепет, як згадаєш, що приклонялась до місця знаходження Хітону Господнього, Хреста св. Ніни, місць покладення святих угодників Божих святої Іверії.
Храми Грузії сповнені простоти, спокою, строгості, часто розташовані високо в горах під самим небом, ніби вивищуються над цим світом. Сходження до храму є символічним піднесенням душі до небесного Отця.
Кам’яні собори та храми стримано прикрашені орнаментом, декоративним різьбленням, виглядають непорушними і вічними як гори, що їх оточують. Та попри свою монументальність будівлі не тиснуть, вони ніби сповнені життя (символічним є й поховання царів, угодників у самих храмах – плити знаходяться на підлозі храму).
І на завершення: майже усі відвідані нами сакральні пам’ятки Грузії внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. За їх збереженням та відновленням дбає Національна агенція збереження культурної спадщини.
… і на вершині кожної гори стоїть хрест, щоб пам’ятати Бога. Грузія – це монастир просто неба…

Паломники з Рівного