Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 13 квітня 2025, 04:57

Перегляди: 412

Возлюблені у Христі брати й сестри!

Сьогодні ми зустрічаємо Господа, Який входить до Єрусалима. Не як земний цар — з військом і блиском, а як Цар Небесний — на осляті, серед простого люду, з віттям пальм і щирим дитячим вигуком: «Осанна Сину Давидовому!» Але за цим урочистим входом — хрест. За радістю — Голгофа. За вигуками натовпу — тиша суду. І Христос знає про це. Йде не на трон, а на розп’яття. І все ж — іде.

Сьогодні Господь входить у Єрусалим. Але нині наш Єрусалим — це Україна. Це наші зранені серця. Наші міста, що не чули тиші вже багато місяців. Це Харків, що не спить. Це Одеса, що плаче. Це Київ, що молиться. Це Маріуполь, який понищений.

Христос входить не по вулицях стародавнього міста, а поміж завалів наших домівок. Між димом і тривогами. Між блокпостами й шпиталями. Він входить, бо не боїться болю. Він — не Бог, Який споглядає з небес. Він — Бог, Який іде поруч. І сьогодні — саме до нас.

Ми тримаємо в руках вербове віття, а в душах — запитання. Чому стільки смерті? Чому так довго ця дорога до Воскресіння? Чому Господь, Який входить до Єрусалима, не розбиває ворогів, а мовчить? Але, браття і сестри, Його мовчання — це не відсутність дії. Це глибина Божої присутності. Бо саме так — мовчки — нас любить Христос. Не словами, а стражданням. Не наказом, а жертвою. Не гнівом, а прощенням.

Господь входить у наш біль. У наші втрати. У дитячі малюнки у підвалах. У мамині листи на фронт. У молитву капелана. І несе цей біль — разом із нами.

Коли Його зустрічали в Єрусалимі, Йому стелили одяг. Ми сьогодні стелимо Йому дорогу нашою вірою. Нашою любов’ю. Нашим вибором стояти до кінця — за світло, за правду, за життя. І навіть коли попереду Голгофа — ми знаємо: це не кінець. Бо після Хреста — Воскресіння. Після могили — порожній гріб. Після сльози — радість.

Відчуймо сьогодні, що ми не одні. Що навіть у найнеймовірнішій темряві — Христос не мине нашого міста. Як не минув Єрусалима. Як не проминув Лазаря. Як не промине жодної душі, що шукає світла.

Осанна Тому, Хто не залишає Свій народ Осанна Тому, Хто входить не у кам’яний храм, а в наші поранені серця! Осанна Христу — Єдиному Царю, Який перемагає любов’ю!

+Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький