Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 18 травня 2025, 05:36

Перегляди: 357

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні, у п’яту неділю після Пасхи, Церква нагадує нам про зустріч Спасителя з самарянкою біля криниці Якова. Це не просто розмова між двома людьми. Це — одкровення. Це — духовна революція. Бо в тому, що мало б бути лише спрагою тіла, Господь відкриває спрагу серця. А в буденному діалозі — вічну істину.

«Дай мені напитися» — каже Христос жінці. Ці слова лунають сьогодні і до нас. Вони звучать крізь вибухи, крізь руїни наших міст, крізь втому наших душ. Вони — не лише про воду. Вони — про милосердя. Про людяність. Про спрагу Бога до серця людини. І про спрагу людини — до живої води, яку може дати лише Христос.

Сьогоднішня Євангельська подія є особливо актуальною в часі війни. Бо Самарія і Юдея — це не лише географія. Це символ розділення, упередження, історичної ворожнечі. А Христос — ламає ці стіни. Він перший звертається до жінки, яку світ вважав негідною. І саме їй, самарянці, відкриває істину про Себе: «Я — Той, Хто говорить з тобою».

Як же це промовисто для нас, українців! Ми — народ, який сьогодні стоїть на передовій правди. Ми — ті, до кого Христос приходить не лише в мирі, а й у скорботі. До кого Він говорить: «Я — поруч. Я — з тобою. Я — живий. Я — Воскрес».

Коли криниці життя нашого засипані уламками війни, коли серце в’яне від болю втрат, коли важко навіть дихати — Христос стоїть біля кожного з нас і каже: «Дай Мені напитися». Тобто — дозволь Мені увійти в твоє серце. В твою трагедію. У твою війну.

Бо лише Я можу дати воду, яка не вичерпується. Воду миру. Воду вічного життя. Воду віри, яка не зникає навіть у підвалах, у шпиталях, на передовій.

Самарянка прийшла за звичайною водою, а знайшла Христа. Багато з нас, можливо, йшли до храму лише за звичкою, чи в пошуках відповіді, чи навіть просто втекти від тривоги. Але саме тут — у Домі Божому — Христос приходить до кожного і каже: «Твоє життя має сенс. Твоя сльоза — не даремна. Твоя боротьба — не марна».

Наша війна — не лише за землю. Вона — за серце. За правду. За любов. І як Христос не погордив самарянкою, так і ми маємо не гордитися один одним, не ділити, не судити, а єднати. Бо тільки у єдності — сила. І тільки в Христі — перемога.

Сьогодні Христос стоїть біля криниці кожного серця. І запрошує до глибини. До розмови. До переміни. Дозвольмо Йому говорити з нами — і тоді й ми, як самарянка, зможемо нести Його Слово в наші домівки, в наші міста, в наше зранене, але нескорене суспільство.

Бо Христос не тільки Воскрес. Він — наш Спаситель. Він — наш Воїн. І Він — наша Вода Жива.

+ Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький