joomla

 

 

 

«Кажу Тобі, іди за мною!»

Такими словами сьогодні у першу неділю Великого посту, звертається Спаситель до Филипа з Вифсаїди. Филип не перечить Господу, а приймає Його заклик як  Божественну волю, можливо  не до кінця усвідомлюючи його змісту.

Лише згодом Филип зрозуміє, що через слова: «Кажу тобі іди за мною»- Господь кличе його не на приємну прогулянку берегами Іордану чи Галілейського моря, а до важкої апостольської праці – проповіді Євангелія правди.  Що йому прийдеться зректися себе, свого батька і матері, усіх благ навколишнього світу. Лише згодом Филип дізнається що лисиці мають нори, птахи мають гнізда, а Той що кличе його,  немає де голови прихилити, що учень не більший за учителя і якщо учитель прийшов щоб померти, то і на його учнів  чекають гоніння переслідування і смерть.

Що обіцяє Господь Филипові? Господь обіцяє Филипові показати небо відкрите і ангелів Божих що сходять з неба у славі,(Ів.1;51.) тому земні речі,  зайняли у його серці другорядне місце. Він надав перевагу горішньому над земним і став на шлях пошуку Царства Божого і правди його.

Для нас з вами дорогі браття і сестри приготовлено набагато більше від того що Господь обіцяє Филипові, нам приготовлено те що око не бачило, вухо не чуло і в розум людині не приходило. «Багато осель в домі мого Отця – говорить Спаситель – ось я іду щоб приготовити місце для вас.» А якщо так,  то ми повинні серйозно задуматись над словами Христа Спасителя: «Кажу тобі іди за мною!» Вони стосуються кожного з нас.

Апостол Филип пішов за Христом не задумуючись, а як поступаємо ми, чи не стоїмо ми на роздоріжжі? Чи не важко нам зробити вибір і чітко визначитися за ким іти, за Христом, чи за світом і пожадливостями його? Це питання особливого значення, тому попробуймо з'ясувати , що пропонує нам грішний світ і що пропонує нам Христос.

Нам відомо що перші люди жили колись разом з Богом і ангелами  в раю.  Присутність Божа наповняла їхнє життя неземним блаженством , радістю і щастям. Через гріх людина втратила цю неземну радість, але в душі її назавжди залишилося невпинне бажання – бути щасливою. Відсутність Бога у житті людини позбавляє її  природної радості і щастя і вона шукає своє щастя там де його немає, а саме, серед тимчасових земних речей – багатства, розкоші і слави.

Сьогодні нас оточує велика кількість багатих людей які користуються усіма благами цивілізації, і яким нібито нічого не бракує. Але це на перший погляд, бо якщо запитати їх чого їм. не вистарчає, відповідь буде приблизно однаковою, їм катастрофічно не вистарчає внутрішнього спокою ,радості і свободи. «Не завидуй багатому ,- говорить великий Шевченко ,- багатий немає, ні любові ні приязні, він все це наймає.»

Страх втратити багатство, невпинна жадоба примножити його, і чорна заздрість перед тими хто має більше, ось три основні речі які на кожному кроці супроводжують багату людину. Вони мов іржа метал, роз'їдають людську душу, сковують серце і руйнують розум. Тому сьогодні у світі так мало людей які можуть назвати себе щасливими. Людське тіло може відчути тимчасову ілюзію щастя, з допомогою тілесних насолод і розкоші, але ніхто і ніщо не може зробити щасливою людську душу, ніхто крім Бога-Творця. «Неспокійне моє серце, поки не заспокоїться в Тобі Боже» - говорить блаженний Августин.    

Щасливі ті що бояться Господа, що ходять путями Його. До такого  висновку прийшов ще старозавітній псалмопівець. Тоді чому ми стоїмо на роздоріжжі і думаємо, іти нам за Христом чи не іти. Бути нам щасливими чи не бути?  Царство Боже, це не їжа і пиття, тому щастя яке пропонує Спаситель, не в короткочасній земній славі, не в розкоші і багатстві. Щастя яке пропонує Спаситель – це чиста совість, це внутрішній душевний спокій, якого нам катастрофічно бракує, це невимовне почуття радості, за добре виконання  на землі своїх обов'язків перед Богом.

Саме до такого щастя покликаний кожен з нас. І якщо ми хочемо того щастя що дає Господь, то повинні разом із Филипом з Вифсаїди і усіма апостолами іти за Христом, іти впевнено, не сумніваючись, не оглядаючись назад. Іти не жаліючи за матеріальними втратами. Покинувши все що мали і пішовши за Господом, апостоли отримали скарби які злодії не крадуть і вогонь не спалює, вони отримали  вічне блаженство у царстві Оця і Сина і Святого Духа.

АМІНЬ

митр. прот. Мирослав Синиця.

Благочинний парафій Березнівського району