Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Священномученик Анфим, єпископ Никомидійський,і з ним інші мученики постраждали під час гоніння на християн при імператорах Діоклітіані ( 284-305 ) і Максиміані (284-305). Переслідування християн особливо загострилися після того, як у Нікомидійському імператорському палаці сталася пожежа. Язичники звинуватили християн у навмисному підпалі і виявили по відношенню до них нечувану жорстокість. Так, в одній тільки Никомидії у день Різдва Христового було спалено в храмі до двадцяти тисяч молільників.

Однак ці нелюдські дії не злякали християн: вони твердо сповідували свою віру і приймали мученицьку смерть за Христа. Так, мученицьки померли в той час святі Дорофей, Мардоній, Мігдонія, Петро, Індіс і Горгоній. Одні з них були усічені мечем, інші - спалені, засипані землею або втоплені в морі. Зинон, воїн , за сміливі викриття імператора Максиміана був побитий камінням, а потім обезголовлений. Тоді ж загинула від рук язичників колишня жриця, свята діва Домна, і святий Євфимій, які дбали про те, щоб тіла святих мучеників були поховані.

Єпископ Анфим, що управляв Никомидійською Церквою, на прохання пастви переховувався в селищі недалеко від Никомидії. Звідти він звертався до християн з посланнями, в яких переконував їх твердо триматися святої віри і не боятися мук. Один з його листів, надісланий з дияконом Феофілом, був перехоплений і переданий імператору Максиміану.

Феофіл був підданий допиту і помер під тортурами, так і не відкривши своїм мучителям місцеперебування єпископа Анфима.

Через деякий час Максиміану все ж вдалося дізнатися, де знаходиться святий Анфим, і він послав за ним загін воїнів. На шляху їм зустрівся сам єпископ . Воїни не впізнали святого, але він покликав їх до себе, пригостив обідом , а потім відкрив, що він і є той , кого вони шукають. Воїни не знали , що робити, хотіли залишити святого і сказати імператору, що не знайшли його. Єпископ Анфим не переносив неправди і не погодився на це. Воїни увірували в Христа і прийняли святе Хрещення. Але при цьому святитель все ж змусив їх виконати наказ правителя. Коли єпископ Анфим з'явився до царя, той наказав принести знаряддя страти і покласти перед ним. « Невже ти, царю , думаєш настрашити мене знаряддями кари? - Запитав святитель. - Ні, не залякаєш, того, хто сам бажає померти за Христа ! Страта лякає тільки малодушних, для яких тимчасове життя дорожче всього». Тоді цар наказав жорстоко мучити святого і усікти мечем. Єпископ Анфим до останнього подиху радісно славив Бога, за Якого сподобився постраждати ( † 302).

підготував протоієрей Миколай Капітула,

магістр богослів’я, викладач РДС,

клірик Свято-Покровського собору, м. Рівнe