joomla

Звернення

архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона

до духовенства та вірних Української Православної Церкви

Московського Патріархату у Рівненській області

Всечесні отці, дорогі у Христі браття і сестри!

Ми неодноразово зверталися до Вас із словами заклику подолати розділення Православної Церкви в Україні та утворити Єдину Помісну Православну Церкву. Оскільки дотепер відповіді від Вас так і не було, та пам’ятаючи слова Господні «Стукайте, і відчинять вам…» (Мф. 7, 7), знову і знову звертаюсь до Вас із проханням почати церковний діалог щодо об'єднання Українського Православ'я.

Знаю, що останні трагічні події в Україні нікого з Вас не можуть залишити байдужими, адже внаслідок неоголошеної війни і далі ллється кров наших дітей, сьогодні непоправне горе приходить у сотні родин, сьогодні Україна оплакує кращих своїх синів, які відають своє життя, захищають Вітчизну від окупанта. І тому, саме в цей непростий час, Народ України потребує нашої пастирської та молитовної підтримки. Але як ми можемо їм це подати, коли єдності та миру між собою не маємо? І тому ми просто змушені зараз полишити всі релігійні чвари і негаразди, та в ім’я Христове об’єднатися в Єдину Українську Помісну Православну Церкву, щоби український народ мав духовну силу для свого розвитку і процвітання.

Я розумію, що десятиліттями Вам «проповідували» про «неканонічність» та «неблагодатність» УПЦ Київського Патріархату, розказували Вам, що наша церква є «розкольницькою». Проте Ви повинні знати, що Православ'я в Україні розділене не з нашої вини. Не ми скликали та скріплювали своїми підписами неканонічний розкольницький Харківський собор 1992 року, коли руками групи сліпо відданих Москві архієреїв Предстоятеля УПЦ – Блаженнійшого митрополита Філарета було незаконно усунуто від керівництва, а до Статуту УПЦ внесено зміни, які допомогли «узаконити» беззаконня. Проте ми готові через принципи церковної ікономії пробачити і забути про ці події заради єдності Українського Православ’я та нашої Вітчизни.

Також Ви повинні пам’ятати, що Російська Церква вперто не хоче правильно витлумачити 34 правило Святих Апостолів, яке чітко і ясно прописує процедуру утворення нової церковної одиниці, а саме: «Єпископам усякого народу слід знати першого у них, і визнавати його як главу, і нічого, що перевищує їхню владу, не чинити без погодження з ним…». Але так само, як Росія не визнає Україну за державу, і український народ для неї – не народ, так і 34 Апостольське правило для Московської церкви – не правило, і вона ніколи не поступиться своїми забаганками.

На завершення хочу нагадати, що коли Київська Митрополія була незалежною від Москви, то в ній було створено перші серед східних слов'ян вищі навчальні заклади – Острозьку та Києво-Могилянську академії. Саме у ній розквітнуло богослів’я, було видано Острозьку Біблію, укладено загально-православний Катехізис тощо. Було виховано сотні святих і подвижників, які просіяли у близьких і далеких краях мучеництвом та просвітницькою працею. Але Москва, загарбавши Київську Митрополію, використала всі її здобутки для власного звеличення, перетворивши свою матір на убогу служницю.

І тому, дорогі у Христі браття і сестри, не допустімо остаточного розколу України та Української Церкви. За це вже достатньо пролилося української крові. Просіть ваших духівників припинити сіяти чвари і розбрат серед народу, нагадуйте їм про їх духовний обов’язок умиротворювати душі, а не їх озлоблювати. Просіть про молитву до Пастироначальника Христа за звільнення України від окупантів та об’єднання Православ’я в Україні в єдину Помісну Православну Церкву. Бо допоки Церква в Україні роз’єднана, до того часу мир і спокій в нашій державі відновлено не буде.

Слово Боже навчає: «Вiра – коли не має дiл, сама по собi мертва» (Як. 2, 17), і тому нам сьогодні потрібно показати віру з діл наших і ділом довести нашу єдність та зробити все для того, щоби зберегти свою Батьківщину. Адже якщо ми не збережемо нашу земну Вітчизну, то як ми втримаємо Царство Небесне у наших душах? Через це, спасаючи Україну сьогодні, ми здобуваємо Царство Небесне у вічності.

З любов’ю у Христі

Іларіон,
архієпископ Рівненський і Острозький

02 вересня 2014 року