joomla

Святитель Іоан Золотоустий

ikona Святитель Іоан Золотоустий, архієпископ Константинопольський, один з трьох Вселенських святителів, народився в Антиохії приблизно 347 року, в сім’ї воєнноначальника. Його батько, Секунд помер невдовзі після народження сина. Мати святого Анфуса, залишившись в 20 років вдовою, не стала більше одружуватись і віддала всі сили вихованню сина у правилах християнського благочестя. Юнак навчався у кращих філософів та риторів. Але, не нехтуючи суєтними знаннями язичників, майбутній святитель раног звернувся до поглибленого вивчення Священного Писання і молитовного споглядання. Святитель Мелетій, єпископ Антиохійський, полюбивши Іоанна, як сина, наставляв його в вірі і в 367 році хрестив. Через три роки святитель був поставлений на читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений у заслання імператором Валентом в 372 році, Іоанн разом з Феодором ( пізніше – єпископом Мопсуетським) навчався у досвідчених наставників подвижницького життя, пресвітерів Флавіана та Діодора Тарсійського. Особливий вплив на юнака мав високоосвічений Діодор. Коли упокоїлась мати Іоанна, він прийняв чернечий постриг. Монашество святитель називав « істинною філософією». Святитель Іоанн товаришував з іншим великим світильником церкви святим василієм Великим. Невдовзі Іоана та Василія побачили достойними кандидатами для займання єпископських кафедр, і друзі вирішили піти в пустелю, уникаючи призначення. Однак святий Іоанн, сам ухилившись через смирення від архієрейського сану таємно сприяв висвяті Василія. В цей час святий Іоанн написав « Шість слів про священство», великий твір православного пастирського Богослів’я. Чотири роки провів святий в трудах пустельного житія, подвизаючись під керівництвом досвітченого наставника. Тут ним були написані три книги « Проти тих, хто озброюється на шукаючих чернецтва» і твір « Порівняння інока з царем», проникнуті високою уявою про достоїнство чернечого звання. Два роки святий дотримувався повної безмовності, знаходячись в усамітненій печері. Для відновлення здоров’я Іоанн повинен був повернутися в Антіиохію. В 381 році святий єпископ Мелетій Антиохійський висвятив його на диякона. Слідуючі роки були присвячені роботі над новими Богословськими творами: « Про Провидіння» ( «До Стагирія подвижника»), « Книга про дівство», « Про молоду вдову»( два слова), « Книга про святого Вавилу і проти Юліана і язичників».

imagesВ 386 році святий Іоан був висвячений єпископом Антиохійським Флавіаном на пресвітера. На нього поклали обов’язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився блискучим проповідником, і за рідкісний дар Богодохновенного слова отримав від пастви ім’я « Золотоуст». Дванадцять років святий, при зібранні натовпів народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді – щоденно, проповідував в храмі, глибоко зворушуючи серця слухачів.

В пастирській ревності за найкраще засвоєння християнами Священного Писання святий Іоан звертається до священної герменевтики – науки про тлумачення Слова Божого. Серед його екзегетичних творів – тлумачення на цілі книги Священного Писання ( Буття, Псалтир, Євангелія від Матфея та Іоанна, Послання апостола Павла) і багато бесід на окремі тексти святої Біблії, а також повчання на свята, в похвалу святих і слова апологетичні ( проти аномеїв, юдеїв,та язичників). Іоан-пресвітер ревно виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антиохійська Церква годувала кожного дня до 3000 дів і вдовиць, не враховуючи ув’язнених, подорожніх і хворих.

На початку великого посту 388 року святитель почав тлумачення книги Буття. За Чотиридесятницю він виголосив 32 бесід. На Страсному тижні говорив про зрадника і про Хрест, на Пасхальній седмиці і до П’ятдесятниці щоденно прихожани настановялись його пастирським словом. Тлумачення книги Буття було закінчено в кінці жовтня. З Пасхи наступного року святий почав пояснення Євангелія від Іоанна, а в кінці 389 року перейшов до Євангелія від Матфея. В 391 році антиохійські християни слухали його тлумачення на Послання святого апостола Павла до Римлян і до Коринф’ян. З 393 року він взявся за Послання до Галатів, Ефесян, Тимофія, Тита і псалми. В бесіді на Послання до Ефесян святий Іоанн викривав антиохійський розкол: « Кажу і свідчу, що роздирати Церкву не менше означає, що й впадати в єресь. Церква є дім Отця Небесного, Єдине Тіло і Один Дух».

6347Зростала слава святого проповідника, і в 397 року, після преставлення Константинопольського архієпископа Нектарія, преємника святителя Григорія Богослова, він був визваний з Антиохії для поставлення на Константинопольську кафедру. В столиці святий архіпастир не міг проповідувати так часто, як в Антиохії. Багато справ очікувало на вирішення святителя, він почав з головного – з духовного удосконалення священства. І тут кращим прикладом був він сам. Кошти, які призначені були для архієпископа, святий використовував на утримання декількох лікарень і двох готелів для паломників. Архіпастир задовольнявся простою їжею, відмовлявся від запрошень на обіди. Ревність святителя до утвердження християнської віри розповсюджувалась не тільки на жителів Константинополя, але й Фракію, включаючи слов’ян і готів, Малу Азію і Понтійську область. Ним був поставлений єпископ для Церкви Боспора, що знаходилась в Криму. В Фінікію, Персію, до скіфів для навернення язичників до Христа святий Іоанн направляв ревних місіонерів, писав послання в Сирію, щоб повернути маркіонитів, і добився цього. Зберігаючи єдність Церкви, святий не дозволяв могутньому готському воєнноначальнику, що диктував свої умови імператору, відкрити в Константинополі аріанський храм. Багато трудів святитель поклав на влаштування благоліпного Богослужіння: упорядкував чин Літургії, ввів антифон ний спів за всеношним бдінням, написав декілька молитов чину єлеоосвячення. Коли імператриця Євдоксія розпорядилась про конфіскацію останнього майна у вдови і дітей опального вельможи, святий став на їхній захист. Горда імператриця не відступила і затаїла гнів на архіпастиря. Ненависть Євдоксії до святителя розгорілась з новою силою, коли неброзичливці сказали їй, ніби святитель в своєму повчанні про суєтних жінок мав на увазі її. Суд, сформований з ієрархів, яких Золотоустий справедливо раніше викривав: Феофіла Александрійського, Северіана, Геввальського єпископа, незадовго перед тим вигнаного зі столиці за безпорядки, та інших – постановив скинути святого Іоанна і за образу імператриці віддати смертній карі. Імператор замінив страту вигнанням. Біля храму зібрався обурений народ, який вирішив захистити свого архіпастиря. Святитель, щоб уникнути хвилювань, сам віддав себе в руки влади. Тої ж ночі в Константинополі відбувся землетрус. Палац здригнувся. Перелякана Євдоксія просила імператора терміново повернути святого і не кваплячись послала лист вигнаному пастирю, благаючи його повернутись. І знову в столичному храмі святитель в короткій промові благословляє Господа « за всі шляхи Його». Наклепники втікли в Александрію. Але вже через два місяці новий донос пробуджує гнів Євдоксії. В березні 404 року відбувся неправедний Собор, що постановив вигнати святого Іоанна. Після вигнання його зі столиці пожежа перетворила в попіл храм Святої Софії і будівлю сенату. Невдовсі розпочалися спустошливі набіги варварів, а в жовтні 404 року померла Євдоксія. Навіть язичники бачили в цих подіях небесне покарання за неправедне осудження угодника Божого.

Знаходячись у Вірменії, святитель ще більше старався укріпити своїх духовних чад. В багато чисельних листах ( їх збереглось 245) єпископам Азії, Африки, Європи і особливо своїм друзям в Константинополі святий Іоанн утішав стражденних, наставляв і підтримував своїх прихильників. Взимку 406 року святитель Іоанн був хворобою прикований до ліжка. Та його вороги не заспокоювались. Із столиці прийшов наказ перевести святого Іоанна в Пітіус ( в Абхазії). Виснажений хворобами святитель у супроводі конвою три місяці в дощ і зимою звершував свій останній перехід. В Команах сили залишили його. Біля склепу святого Василіска, утішений явленням мученика ( « Не засмучуйся брате Іоанне! Завтра ми будемо разом»), причастившись Святих Таїн, Вселенський святитель зі словами « Слава Богу за все!» відійшов до Господа і 14/27 вересня 407 року закінчився подвижницький земний шлях великого учителя Церкви. Його ж святими молитвами Всещедрий Господь нехай посилає нам спасіння.

s320x240

ДЕСНИЦЯ СВТ. ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

ФІЛОФЕЙСЬКИЙ МОНАСТИР (СВЯТА ГОРА АФОН)

підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівне