joomla

Преподобний Сава Сторожевський, Звенигородський

12345Преподобний Сава Сторожевський з ранньої юності пішов від світу, прийняв постриг від преподобного Сергія Радонезького і був його одним з перших учеників та подвижників.

Преподобний любив життя безмовне, уникав бесід з людьми і перебував у постійному труді, плачі за убогу душу свою, пам’яті про суд Божий. Преподобний Сава для всіх людей був образом простоти і смирення, він придбав настільки глибоку мудрість духовну, що ще « в монастирі Сергія був духівником всьому братству, старцем шанованим і дуже вченим». Коли великий князь Димитрій Донський, у вдячність за перемогу над Мамаєм, влаштував на річці Дубенці обитель Успіння Божої Матері, її ігуменом з благословення преподобного Сергія став Сава. Зберігаючи простоту свого подвижницького житія, він харчувався лише рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі.

У 1392 році братія Сергієвої Лаври, після того, як ігумен Никон віддалився для безмовництва, благала преподобного Саву прийняти ігуменство в обителі. Тут він « добре пас доручене йому стадо, наскільки міг і наскільки преподобного отця його блаженного Сергія допомагали йому». Передання відносить до часу його ігуменства виведення водного джерела за стінами Лаври.

З великою любов’ю і повагою відносивс до преподобного Сави князь Юрій Димитрович Звенигородський, хрещений син преподобного Сергія. Він обрав преподобного Саву духівником і ублагав прийти дати благословення його дому. Преподобний сподівався повернутися до своєї обителі, але князь ублагав його залишитись і заснувати « у вітчизні його, поблизу Звенигорода, де є місце зване Сторожи», нову обитель. Прагнучи до життя усамітненого і безмовного, преподобний прийняв пропозицію звенигородського князя Юрія Димитровича і перед іконою Божої Матері зі сльзами випросив ЇЇпокрову пустельному місцю. На горі Сторожевській, де колись розташовувалась сторожа, яка охороняла Москву від ворогів, заснував він невеликий дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці ( 1377 р.), а неподалік від неї поставив малу келію для себе. В 1399 р. там само преподобний влаштував монастир, з любов’ю приймаючи всіх, хто шукав безмовного життя. Багато потрудився преподобний Сава при влаштуванні своєї обителі. Сам викопав криницю під горою, звідки носив на плечах своїх воду, обніс монастир дерев’яною огорожею а за версту, у яру, викопав собі келію для безмовного життя.

В 1399 році преподобний благословив свого духовного сина, князя Юрія, що йшов у військовий похід, і передбачив йому перемогу над ворогами. Молитвами святого стаця військам князя була дарована швидка перемога. Трудами преподобного Сави в обителі був побудований соборний храм Різдва Пресвятої Богородиці.
Упокоївся святий Сава в глибокій старості 3 грудня 1406 року.

Шанування преподобного місцевими жителями почалося відразу після його кончини. Чудотворна цілюща сила, що витікала від гробу преподобного, його численні явлення переконали всіх, що ігумен Сава: « є воістину Божественного світла світильник незаходимий, що промінням чудес всіх просвітлює». В грамоті 1539 року преподобний Сава називається чудотворцем. Особливо шанував його цар Олексій Михайлович, який неодноразово ходив пішки на поклоніння в обитель преподобного. Передання зберегло для нас чудову розповідь про те, як преподобний Сава спас його від розлюченого ведмедя.

Як розповідає житіє преподобного Сави, складене в XVI ст., в кінці XV століття ( 1480-1490 рр.) ігумену Савинської обителі Дионісію після вечірнього правила явився старець і звернувся до нього: « Дионісію! Вставай і напиши лик мій на іконі». На запитання Дионісія, хто він, той що явився відповів: « Я Сава, начальник цього місця». Похилого віку старець обителі авакум, який бачив в юності преподобного, описав зовнішність святого. Саме в такому вигляді він явився ігумену Дионісію, який виконав повеління і написав ікону преподобного Сави.
Святкування преподобному Саві було встановлене в 1547 році на Московському Соборі. 19 січня 1652 р. знайдені нетлінними мощі преподобного.

Молитвами преподобного Сави Сторожевського, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.

 

Пророк Софонія

546Пророк Софоня був сучасником пророка Єремії і пророчиці Олдами. Походив він із знатного роду. Пророк жив у царському палаці, пороповідував покаяння допомагав царю Іосії викорінювати ідолопоклонство.

Пророкував про біди, які чекали на жителів Іудеї і сусідніх меж: Гази, Аскалона, Крита, на моавитян, амонитян, ніневитян.


Преподобний Іоанн Мовчальник ( затворник)


s04_12_06_01Народився преподобний Іоанн в місті Нікополі Вірменському в сім’ї воєнноначальника Енкратія і дружини його Євфимії приблизно у 454 році. Хлопчик рано почав вивчати Священне Писання і всім серцем полюбив усамітнення і молитву.

На частину майна, яка залишилась йому після смерті батьків юнак побудував церкву на честь Пресвятої Богородиці. З 18 років Іоанн разом з десятьма ченцями жив при церкві у пості, молитві та стриманні.На прохання громадян міста Колонії, митрополит Севастійський рукоположив 28-літнього Іоанна на єпископа Іконійської Церкви. Прийнявши церковне правління, преподобний не змінив строго аскетичного способу життя. Під впливом святителя жили по-християнськи і його близькі – брат Пергамій ( наближений до імператорів Зенона і Анастасія) та племінник Феодор ( наближений до імператора Юстиніана).

На десятому році єпископства Іоанна владу у вірменії прийняв Пазиник, чоловік сестри святителя – Марії. Новий правитель став власно вмішуватися у духовні та церковні діла. В Церкві почався неспокій. Тоді святий Іоанн вирушив до Константинополя і через архієпископа Євфимія просив імператора Зенона захистити вірменську Церкву від грубих посягань.

Занепокоєний мирською боротьбою, Іоанн таємно залишив Єпископію і відплив до Єрусалиму. Зі сльозами молив він Бога показати місце, де йому жити і спастись. Явилась ясна зірка, яка привела Іоанна в Лавру преподобного Сави. Іоанн, приховавши своє єпископське достоїнство, був прийнятий в число братії простим послушником. За дорученням святого ігумена Сави Іоанн виконував найтяжчі роботи на будівництві странноприїмного дому і монастиря для ченців-початківців. Бачачи смирення і працьовитість Іоанна, святий Сава вирішив, що преподобний іоанн достойний висвяти на пресвітера. Святителю довелося відкрити таємницю Патріарху Єрусалимському Іллі ( 494-517 рр.) З благословення патріарха Єрусалимського преподобний Іоанн прийняв обітницю мовчання. Невдовзі Господь відкрив таємницю Іоанна святому Саві. Чотири роки провів преподобний Іоанн в келії, нікого не приймаючи і не входячи навіть до церкви.

Бажаючи ще більшого усамітнення і посиленого стримання, преподобний Іоанн покинув Лавру і пішов у пустелю, де провів більше дев’яти років, споживаючи лише трави. Тут він пережив напад сарацинів і не загинув лише тому, що Господь послав розлюченого лева, бачачи якого вороги зі страхом розбіглися. Передання розповідає про багато чудес сотворених за молитвою святого Іоанна в пустелі.

Коли святий ігумен Сава, надовго ходив у Скіфополь і звідти повернувся, він ублагав преподобного Іоанна залишити пустелю і знову поселитися в обителі. Після цього Господь відкрив усім насельникам Лаври, що Іоанн Єпископ. Коли преподобному Іоанну було сімдесят років, упокоївся святий і Богоносний отець Сава Освячений. Святитель глибоко сумував за спочилим. Святий Сава у видінні явився йому і утішив і передбачив, що Іоанну багато належить потрудитись у боротьбі з єрессю. І справді, Іоанн повинен був покинути свою келію, щоб укріпити братію в боротьбі з єресю оригенітів.

Преподобний Іоанн Мовчальник провів у Лаврі преподобного Сави 66 років. Невтомним чернечим подвигом, невсипущою молитвою, смиренномудрістю стяжав Іоанн благодать Святого Духа: за його молитвою звершувалось багато чудес; таємні думки людей для святителя були явними; він зціляв хворих і біснуватих; ще при житті своєму спас від неминучої смерті тих, хто призивав його ім’я; із зерна смоківниці, кинутого святителем в землю в сухий грунт виросло прекрасне дерево і принесло плоди. У віці 104 років преподобний Іоанн Мовчальник з миром відійшов до Господа.

Підготував прот. Миколай Капітула