joomla

 

5874Господи Ісусе Христе, помилуй мене! та скорочено: Господи помилуй! від Апостольських часів даровано християнам, і визначено, щоб вони невпинно виголошували це, як і виголошують. Втім, роблячи так, дуже мало хто знає, що означає: Господи помилуй! Тому взивають безплідно, виголошують: Господи помилуй! а милості Господньої не отримують, бо не відають самі, чого шукають.

Заради цього належить нам знати: яка це милість Господа Ісуса? - Яка? - Всяка: все, що нам потрібно в цьому нашому впалому стані, в Його правиці є. Бо Він, з тих пір, як втілився і став людиною, як постраждав такими стражданнями, і виливом всесвятої крові Своєю викупив людину з рук диявола, - з цього часу став Господом і Володарем людського єства особливим якимось для чином. Все наше і стало таким чином в Його руках. 

Господь і раніше втілення споконвіку був Господом всього творіння, видимогоі невидимого, як Сотворитель їхній і Творець. За буттям так це і є і буде, але не за вільною діяльністю розумних створінь. Біси, а за ними і люди не захотіли самі від себе мати Його Господом і Володарем своїм, і відірвались від Нього, сущого Владики всього. Бо всеблагий Бог, створивши людей і Ангелів самовладним і обдарувавши їх розумом, не хоче порушувати цього їх самовладдя і панувати над ними насильно, проти їхньої волі. Чому, ті які з них хочуть бути під владою і управлінням Божим, над тими Він панує і тих захищає, а які не хочуть, тих залишає творити волю свою як самовладних. Тому й Адама, коли він, спокушений боговідступником дияволом, став і сам відступником від Бога і не захотів слухати заповіді Його, залишив Він зволення його, не бажаючи владно панувати над ним. Але заздрісний диявол, спокусивши його на початку, не перестав і далі спокушати його, поки не зробив його через нерозуміння його подібним скотам нерозумним, і він не став жити подібно нерозумним тваринам.

Тоді зглянувся над ним многомилостивий Бог, і схиливши небеса, зійшов на землю і став людиною людини заради, і пречистою кров'ю Своєю спокутувавши його, влаштував для нього рятівний шлях життя: у святому Євангелії вказав, як догоджати Богові, божественним хрещенням відродив і відновив її, в пречистих тайнах поживу небесну заснував йому, і, коротко сказати, з найвищою мудрістю знайшов спосіб, як Йому бути нероздільно з людиною і людині з Ним, щоб диявол не мав більше місця в людині. Але й після цього Він все ж нікого не приневолює, але залишає всіх самостійно спасатися, як їм пропонується, або гинути. Так це і йде: одні спасаються, а інші не дбають про спасіння, з яких одні зовсім не вірують в Євангеліє, а інші й вірують, але не живуть за Євангелієм.

Які тепер християни, після стількох дарів благодатних, після стількох благодіянь Божих, знову спокусилися дияволом і за дією світу і плоті віддалилися від Бога, і підпали під ярмо рабства гріха і диявола, творячи волю його, але не зовсім ще зробилися безчуттєвими, щоб не відчувати зла, яке постраждало, а розуміють помилку свою і усвідомлюють рабство, якому підпали, сил же на те, щоб позбутися від нього, в собі не бачать, ті вдаються до Бога і вигнолошують: Господи помилуй!, щоб змилувався над ними многомилостивий Господь і помилував їх, щоб прийняв їх, як блудного сина, і знову дарував їм божественну благодать Свою, і нею визволив їх від рабства гріха, віддалив від них бісів, і повернув їм свободу, та сим чином зможуть вони інший чаш життя прожити богоугодно і дотримуватися заповідей Божих.

Отже, ті християни, які з такою метою взивають: Господи помилуй! невідмінно сподобляться милості Божої, і отримають благодать, щоб звільниться від рабства гріха і спастися. Ті ж, які зовсім не мають сказаних помислів і не усвідомлюють тяжкість свого становища й свого поневолення волі плоті і мирським звичаям, і навіть часу не мають подумати про своє рабство, але без усякої такої мети, просто за одній звичкою виголошують: Господи помилуй! Ці як можуть отримати милість Божу? і особливо таку дивну і безмірну милість? Для таких краще не отримувати її, ніж, отримавши, знову втратити, тому що тут вже буде подвійне гріх.

Поясню тепер тобі теж прикладами. Уяви собі людину бідну й убогу, що бажає отримати милостиню від кого-небудь з багатих. Що говорить вона, прийшовши до багатого? - Нічого, окрім: помилуй мене! Зглянься над моєю бідністю, і влаштуй моє життя. - Або борг хто має на собі і не має чим сплатити його, бажаючи ж позбутися від тяготи його, приходить до рішення - вблагати того, кому повинен, пробачити йому борг. приходить до нього, і що говорить? Теж тільки: помилуй мене! Зглянься над моєю бідністю і прости мені борг, який я завинив тобі. Так само, коли хто провиниться в чому-небудь перед іншим, і бажає отримати від нього прощення, що робить? Приходить до того, проти кого погрішив і каже: помилуй мене! Прости мені, в чому я погрішив перед тобою.

Всі такі знають, про що просять і для чого просять, і отримують з проханням, відповідно до обставин, і отримане повертають на благо собі. - Постав тепер з іншого боку грішника, який і бідний духовно, і завинив перед Богом, і ображає Його багато разів. Якщо він взиває ніби до Бога: Помилуй мене! А тим часом не розуміє, що таке говорить і для чого говорить, навіть і того не знає, в чому та милість, яку бажає отримати від Бога, і до чого вона йому благопотрібна, а просто за звичкою взиває: Господи помилуй! - То як Бог подасть йому милість, коли той не може навіть дізнатися, що отримав, тому уваги на це не зверне і зловживатиме тим, чи згубити те, і тим паче ще більшим за колишнього зробиться грішником?

Милість Божа не що інше є, як благодать Святого Духа, яку повинні просити у Бога ми грішні, невпинно взиваючи до Нього: помилуй мене! Яви милість Свою, Господи мій, до мене грішного, в жалюгідному стані, в якому я перебуваю, і прийми мене знову під благодать Твою: дай мені дух сили, щоб він зміцнив мене в протистоянні спокусам диявола і худим навикам моїм гріховним, дай мені дух ради, щоб я уціломудрився, прийшов до тями і виправився, дай мені дух страху, щоб я боявся Тебе ображати, і виконувати заповіді Твої; дай мені дух любові, щоб я любив Тебе і не віддалявся більше від Тебе, дай мені дух миру , щоб зберіг мирною душу мою, зберу всі помисли мої, і перебуватиму безмовний і не мучимий помислами, дай мені дух чистоти, щоб зберігав він мене чистим від будь-якого осквернення, дай мені дух лагідності, щоб був тихий норовом у поводженні з братами моїми християнами і утримаюся від гніву , дай мені дух смирення, і щоб не подумав про себе високо і нехай не буду гордим.

Хто знає і відчуває, наскільки потрібно було все сказане і, просячи того у многомилостивого Бога, взиває: Господи помилуй! Той напевно отримає те, про що просить, і сподобиться милості Божої і благодаті Його. Але хто не знає нічого з того, що ми сказали, і лише за звичкою взиває: Господи помилуй! Тому немає можливості отримати коли-небудь милість від Бога!. Бо і раніше він вже отримав багато милостей від Бога, але не пізнав того і не подякував Богу, Який дарував йому їх. Отримав він милість Божу, коли створений був і став людиною, отримав милість, коли відновлений був у хрещенні і став православним християнином, отримав милість, коли позбувся від стількох бід, душевних і тілесних, які він зазнав у житті, отримував милість Божу, кожний раз, як сподоблявся причащатися пречистих Таїн, отримував милість Божу кожний раз, як грішив перед Богом і засмучував його гріхами своїми, а не був погублений і не покараний, як личило, отримував милість Божу, коли різноманітно облагодіяний був від Бога, але чи не усвідомлював того, або забував. Такому християнину як ще отримати милість від Бога, коли він не знає і не відчуває, що отримав стільки милостей від Нього? - І тепер якщо і волає: Господи помилуй!, то не знає, що говорить, і вимовляє слова, без всякої думки і цілі, за одним лише звичаєм!.

Підготував протоієрей Миколай Капітула