joomla



5543Ніч з вівторка на середу Ісус Христос в останній раз перед своєю смертю провів у Віфанії. Тут в будинку Симона прокаженого уготована була для Спасителя вечеря. Жінка-грішниця, довідавшись, що Він возлежить в будинку фарисеєвому, приступила до Нього з алавастровою посудиною миру цільного дорогоцінного і вилила Йому на голову, в знак своєї любові і благоговіння до Нього (Лк. 7, 36-50). Учні Його шкодували про трату миру, вони говорили: що можна його було, продати більше ніж за триста динаріїв і роздати убогим. Але Ісус Христос заборонив бентежити жінку і похвалив її: вона добре діло зробила для Мене. Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро творити; Мене ж не завжди маєте, сказав Він. Вона зробила що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. Істинно кажу вам: по всьому світу де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано про неї і про те що вона зробила. Так, за словом Христовим, добрим ділом слід вважати не одне благотворіння ближнім нужденним, а й посильне вираження любові до Бога і ближніх, не одне благотворіння ближнім, яких бачимо, але і приношення Самому Богу, Якого не бачимо, Який благодатно присутній у храмах!
Тим часом, коли Ісус Христос сидів при столі в будинку Симона, первосвященики, книжники та старійшини іудейські, постійно спостерігаючи за Господом, зібравшись у первосвященика Каяфи, радилися, як би взяти Ісуса Христа хитрістю і вбити. Але говорили: Та не в свято, щоб не сталось заколоту в народі. Тоді до беззаконного зборища приходить Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти учнів Ісуса Христа і пропонує: що дасте мені і я вам видам його? З радістю прийняли неправедні судді підступний умисел Іуди, зараженого користолюбством, і дали йому тридцять срібняків. І з того часу невдячний учень шукав зручного часу щоб зрадити Спасителя світу (Мф. 26, 3-16. Мк. 14, 1-11). Виконуючи слова Господа про жінку, яка за два дні до смерті Його помазала Спасителя миром: у всьому світі проповідує про те,що зробила ця жінка. Православна Церква у Велику Середу згадує особливо про жінку грішницю, що вилила миро на голову Спасителя, разом з тим викриває зрадництво Іудине. Синаксарь на Велику Середу починається віршами:
Жона помазавши тіло Христове миром, попереджує смирну і алое Никодима.
"Ось рада лукава, - плачевно оспівує Церква у Велику Середу, - воістину зібралася несамовито: як злочинця засудити Того, що на Небесах сидить, і Суддю всіх Бога. Іуда облесник, сріблолюбством потьмарений, прийшовши до іудеїв продає Тебе, Господи, Скарб життя, ". "Грішниця принесла до ніг Христових голову свою, - як говорить і святитель Золотоустий, - Іуда простяг руки до беззаконних; та шукала відпущення гріхів, а цей узяти срібники. Грішниця принесла миро для помазання Господа: учень згоджувався з беззаконними, вона раділа, витрачаючи миро дорогоцінне: цей піклувався продати неоціненного; вона Владику пізнавала, а цей від Владики віддалявся; вона звільнялася від гріха, а цей робився рабом його ".
Про жінку-грішницю і про зраду Іуди Церква згадує у Велику Середу з давніх часів. У IV столітті Амфілохій, єпископ Іконійський, Іоанн Золотоустий говорили бесіди у Велику Середу про жінку-грішниці, яка помазала Ісуса Христа миром. Так само Ісидор Пелусіот згадує про неї в своєму писанні і відносить її знаменний вираз віри і любові до Спасителя до Великої Середи. У VIII столітті Косьма Маіумський, в ІХ преподобна Касія склали багато стихир для богослужіння у Велику Середу, які і нині виконуються в цей день. Святитель Золотоустий в 80 бесіді своїй на Євангеліє від Матфея говорить про жону-грішницю: ця жінка, мабуть, є одна і та ж у всіх Євангелістів: але ні. Три євангеліста, мені здається, говорять про одну й ту ж, але Іоанн - про іншу, якусь дивну жону - сестру Лазаря. Євангеліст не просто згадав про проказу Симона, але з тим, щоб показати причину, чому жона з відвагою приступила до Ісуса. Оскільки проказа здавалася їй хворобою нечистою і бридкою, і між тим вона бачила, що Ісус зцілив чоловіка і очистив проказу, - інакше не захотів би залишитися у прокаженого: то вона отримала надію, що Ісус легко очистить і душевну її нечистоту.
Сповнилося те, що Христос передбачив про жону-грішницю. Куди не підеш по вселенній, скрізь чуєш, що сповіщають про цю жінку; хоча вона не знаменита і не мала багатьох свідків. Хто ж це сповістив і проповідував? Сила Того, Хто передбачив це. Минуло стільки часу, а пам'ять про цю подію не зникла: і перси, і індійці, і скіфи, і фракіани, і сармати, і покоління маврів, і мешканці Британських островів оповідають про те, що зробила жона-грішниця таємно в домі.
Почуйте всі срібролюбці, що страждаєте Іудиною хворобою, почуйте і стережіться пристрасті сріблолюбства. Якщо той, хто перебував з Христом, творив чудеса, користувався таким вченням, падаючи в таку безодню від того, що не був вільний від цієї хвороби: то тим більше ви, що не чули навіть Писання і завжди схиляєтесь до теперішнього, відразу можете бути схоплені цією пристрастю, якщо не будете докладати безперестанного піклування.
Як же Іуда зробився зрадником, запитаєш ти, коли він покликаний Христом? Бог, закликаючи до Себе людей, не накладає необхідності і не робить насильства над волею тих, котрі не бажають обрати чесноти, але застерігає, подає поради, все робить, всіляко намагається, щоб спонукати їх стати добрими: якщо ж деякі не бажають бути добрими, Він не примушує!. Господь обрав Іуду до лику апостолів, тому що він спочатку був гідний цього обрання.
На утрені у Велику Середу Православна Церква благовістить пророчі слова Господа про багатоплідну смерть Його; про прославлення Його голосом Бога Отця: прийшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю, і що він є світло світу (Ін. 12, 17-50).
У день віддання Господа на страждання і смерть за гріхи наші, коли Він простив гріхи жоні-грішниці, Церква після звершення Часів закінчує, за стародавнім звичаєм, читання молитви: "Владико Многомилостивий, Господи Ісусе Христе Боже", якою вона в продовж Великого посту щодня , на богослужінні повечір'я, при схилянні глав і колін присутніми, клопоче перед Богом про дарування нам відпущення гріхів наших. В останній також раз у Велику Середу відбувається Літургія Раніш Освячених Дарів, на якій Церква благовістить про жону, яка помазала Господа миром, і про рішучість Іуди зрадити Господа (Мф. 26, 6-16). У Велику Середу припиняються і великі поклони, творені під час молитви святого Єфрема Сиріна: "Господи і Владико життя мого" та ін. Після середи постановлено здійснювати цю молитву до Великої П'ятниці тільки ченцям в келіях. Таким чином молитва святого Єфрема Сиріна в середу тижня сирної починається, і в Середу Страсну закінчується. Звичай закінчувати чин великопосне богослужіння у Велику середу є древній. Про нього згадує у VI столітті Амвросій Медіоланський

 

підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівне