joomla

Проповідь в неділю М'ясопусну, про Страшний суд

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Свята Церква присвячує сьогоднішній день спогадові прийдешнього для всіх нас Страшного Суду Божого. Євангельське читання, яке ви чули, описує нам його грізну картину устами Са­мого Судді – Господа нашого Ісуса Христа. Так, браття і сестри, страшне, приголомшливе і разом з тим величне видовище виникне колись при кінці світу. Це буде остаточне торжество добра і правди! Ми найчастіше під­креслюємо невідворотність покарання за гріхи. Так, нерозкаяні грішники матимуть заслу­жену відплату. Але для людського ро­ду це радісний день – день перемоги добра над злом, правди – над неправ­дою.
Все людство і всі ми будемо немину­че присутні там, – і не простими, сто­ронніми спостерігачами, а неодмінни­ми його учасниками. Кожен з нас по­стане там як підсудний – підсудний, але не обов’язково засуджений. Це бу­де Божий Суд, а це означає – спра­ведливий суд, суд безсторонній. Ко­жен від своїх справ або уславиться, або посоромиться.
Від кожного з нас вимагат
ssb img 5
Свята Церква присвячує сьогоднішній день спогадові прийдешнього для всіх нас Страшного Суду Божого. Євангельське читання, яке ви чули, описує нам його грізну картину устами Са­мого Судді – Господа нашого Ісуса Христа. Так, браття і сестри, страшне, приголомшливе і разом з тим величне видовище виникне колись при кінці світу.
 
 

Проповідь Святійшого Патріарха Філарета на свято Стрітення Господнє

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Кому з нас не доводилося іноді спостерігати зворушливу картину: який-небудь дуже старий, згорблений, укритий сивиною старець тримає дитя і ніжно пестить його тремтливими від старості руками. Тут ми бачимо поряд немов два протилежні полюси життя: початок одного і кінець іншого; дві життєві зорі: вранішню й вечірню, схід і захід, розквіт і в’янення. Коли ці протилежності існують окремо, ми чомусь не зосереджуємо на них своєї  уваги.
Та порівняйте сивого старця і дитя, і ця вражаюча різниця мимоволі впадає у вічі й викликає в душі тривожні почуaття та дум­ки. Від одного вже віє холодом близької могили. Життєва сила, часом без­розсудно розтрачена за багато десятків років, уже ледве тліє і ось-ось по­гасне зовсім. А на його руках ворушиться маленька істота, теж безсила і слабка, але це безсилля майбутньої сили. У малюка все ще попереду, і з кожним днем він буде рости і все більше й більше розвиватися. Мимоволі думається: дідусю, колись і ти був дитям, життєрадісним і з нерозтраченим запасом прихованих у твоїй маленькій істоті сил. А що тепер з тобою сталося, і куди й на що пішли твої сили? І ти, чарівне дитя, будеш колись таким самим дряхлим старцем, якщо численні знегоди, що чекають на тебе попереду, не згублять тебе ще раніше, в розквіті сил!
Подібна група постала багато-багато років тому цього дня в єрусалимському храмі. З одного боку – старець Симеон, праведний і благочестивий, але дуже старий роками, з другого – Боже Немовля на його руках, утіха Ізраїлева, надія і спасіння всього світу. “Нині відпускаєш раба Тво­го... з миром” (Лк. 2, 29), – вимовляє Симеон, тобто тепер я побачив Того, Хто несе спасіння і мені, й усім людям, і я можу спо­кійно вмерти.
Чи не чується вам у цих словах інос
23
Кому з нас не доводилося іноді спостерігати зворушливу картину: який-небудь дуже старий, згорблений, укритий сивиною старець тримає дитя і ніжно пестить його тремтливими від старості руками. Тут ми бачимо поряд немов два протилежні полюси життя: початок одного і кінець іншого; дві життєві зорі: вранішню й вечірню, схід і захід, розквіт і в’янення.

Неділя про блудного сина. Слово проти блуду

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Якщо коротко охарактеризувати моральний стан сучасного світу, можна сказати, що люди живуть блудно, подібно до того, як провадив своє життя молодший син з притчі про блудного сина. Сьогодні суспільство сповнене блудними синами і дочками; література і мистецтво, телебачення і музика, розмо­ви і думки наповнені духом розпусти і безсоромності.
Розповідаючи про страшну розпусту в світі перед пришестям Сина Божого, Сенека сказав: “Сором і цнотливість полетіли на небо, а невинності зовсім нема”. Ці слова повністю можна віднести до нашого віку. Коли розкопали від лави і попелу Помпеї, світ побачив у всіх дрібницях розпусне життя людей того часу. Виявляється, що життя мешканців Помпеїв було наповнене таким жахливим блудом, що, за висловом одного мандрівника, достатньо побачити розчищені від попелу і лави Помпеї, щоб зрозуміти причину загибелі цього міста.
Чи не бачимо ми сьогодні повторення того явища, що було в Помпеях? Чи не готує сам сучасний спосіб життя свідомо і цілеспрямовано блудних синів і дочок нашого часу, під виглядом свободи і демо­кратії?
З ранніх років б
003-n-84_1
Якщо коротко охарактеризувати моральний стан сучасного світу, можна сказати, що люди живуть блудно, подібно до того, як провадив своє життя молодший син з притчі про блудного сина. Сьогодні суспільство сповнене блудними синами і дочками; література і мистецтво, телебачення і музика, розмо­ви і думки наповнені духом розпусти і безсоромності.

«Боже, будь милостивий до мене, грішного!» (Лк. 89. 13)

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми з Вами, дорогі браття й сестри, відзначаємо неділю, яка є першою підготовчою неділею до Великого посту і називається Неділею митаря і фарисея.
В цю неділю Церква пропонує нам Євангельську притчу, яку Господь розповів для тих, як каже божественний євангеліст Лука, які були впевнені у собі, що вони праведні, і принижували інших (Лк. 88. 9).
Господь каже нам у притчі, що до храму зайшли помолитися два чоловіки. Один був фарисей, а інший був митар. Фарисей прийшов, став у храмі спереду і почав дякувати Богові такими словами: «Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники; не такий, як цей митар, бо я пощу два рази на тиждень, зі свого статку, зі свого прибутку даю десятину» (Лк. 89. 11). І всі ці свої досягнення, які перераховував фарисей, дійсно були у нього великими з точки зору виконання закону юдейського.
Тому що юдеям, у той час
Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
27Сьогодні ми з Вами, дорогі браття й сестри, відзначаємо неділю, яка є першою підготовчою неділею до Великого посту і називається Неділею митаря і фарисея.
В цю неділю Церква пропонує нам Євангельську притчу, яку Господь розповів для тих, як каже божественний євангеліст Лука, які були впевнені у собі, що вони праведні, і принижували інших (Лк. 88. 9).

«І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх…» (Єр. 23.4)

Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми відзначаємо пам'ять святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця, якого весь православний світ так шанує й любить, воздаючи йому славу і хвалу.
У пророцтві від Єремії (Єр.23.1-4) Господь говорить, що горе пастирям, які гублять та розпорошують овець пастви Його, які занедбали паству. І каже далі Господь, що знайде інших пастирів, які будуть дбати про овець пастви, і вівці не будуть губитися і не будуть боятися. Ці слова Господь сказав про старозавітних провідників народу ізраїльського.
Ми знаємо, що спочатку, при виході з Єгипту, провідником
Слава Ісусу Христу!
765Сьогодні ми відзначаємо пам'ять святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця, якого весь православний світ так шанує й любить, воздаючи йому славу і хвалу.
У пророцтві від Єремії (Єр.23.1-4) Господь говорить, що горе пастирям, які гублять та розпорошують овець пастви Його, які занедбали паству. І каже далі Господь, що знайде інших пастирів, які будуть дбати про овець пастви, і вівці не будуть губитися і не будуть боятися. Ці слова Господь сказав про старозавітних провідників народу ізраїльського.

Чернече життя нехай спрямовує тебе на життя у Царстві Небесному

Всечесний отець Софроній, дорогі браття і сестри!
Сьогодні наша обитель – Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах, зокрема, і Свята Помісна Православна Українська Церква сповнюються великою радістю у ці благодатні і скорботні дні Великого Посту. Вони сповнюються радістю з декількох причин: перша причина – це та, що поповнився наш український монастир. Ця обитель, яка покликана нести свої чернечі молитви за воїнів Христових – козаків, які пішли на битву у час визвольної боротьби у 1651 році та віддали життя своє за віру Православну і волю України, – вона поповнилася ще одним монахом і молитвеником, і подвижником у цій справі. Інша причина нашої духовної радості – це та, що Церква здобула ще одного воїна Христового, який своїми подвигами, своїм життям, відреченням від світу і особливим приєднанням до Христа, особливими обітницями у виконанні заповідей Христових буде намагатися і повинен стати взірцем і світильником для тих, хто будуть споглядати за новопостриженим нашим братом.
Сьогодні ти, отець Софроній, став на нелегкий шлях – ти склав сьогодні великі та важкі обітниці не тільки перед нами, які стоїмо тут у храмі і ти бачиш нас, а ці обітниці ти складав перед невидимим Христом, перед Його Матір’ю, Апостолами, всіма святими і перед твоїм небесним покровителем, якого від сьогодні тобі благословила Мати-Церква. Ці обітниці легко складати, але дуже важко їх дотриматися і сповнити.
Сьогодні, приєднавшись до Христа, приєднавшись до сонму тих праведників, преподобних, які, відрікшись від світу, присвятили своє життя Богові і виконанню заповідей Його, і ти відрікся від усього, що у світі. Відрікся від усього, що у світі для того, щоб, зодягнувшись у повну зброю Божу, йти, як вірний воїн Христовий, і боротися з ворогом роду людського, із князем темряви, із духами піднебесними злоби, які виливають цю злобу протягом всіх віків існування світу, відколи Господь і Ангели Його, на чолі із Архистратигом Божим Михаїлом, скинули сатану з Неба за великий, важкий і непрощенний гріх гордості. Людина, яка стає на стежку чернечого життя, з проходженням певного часу планує своє життя проводити у славі, доброчесності, величі; можливо, планує своє життя провести у святительському, архієрейському служінні і, таким чином, здобути славу і бути гордою за себе, і за ту славу, яку воздають їй люди. Ти ж повинен пам’ятати, що від сьогодні й у подальші свої дні, гріх гордості є самий важкий гріх. Саме за цей гріх сатана був скинутий з неба і відданий на прокляття.
Тому сьогодні, стаю
Всечесний отець Софроній, дорогі браття і сестри!
Сьогодні наша обитель – Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах, зокрема, і Свята Помісна Православна Українська Церква сповнюються великою радістю у ці благодатні і скорботні дні Великого Посту. Вони сповнюються радістю з декількох причин: перша причина – це та, що поповнився наш український монастир.

 

Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні спасіння нашого початок
і відвічного таїнства явління:
Син Божий стає сином Діви,
і Гавриїл благодать благовіствує.
Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо:
“Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.
Такими словами Тропаря Церква Христова оспівує подію принесення Архангелом Гавриїлом благої звістки Діві Марії про народження від Неї Спасителя світу. Ця подія Благовіщення є початком спасіння людства, яке після гріхопадіння прародичів – Адама і Єви жило в тіні гріха і смерті. Таке спасіння людства мало настати з приходом у світ Месії, Якого Бог пообіцяв першим людям ще підчас їхнього вигнання з Раю (Бут. 3. 15).
Перед пришестям Ісуса Христа людство довго згадувало старовинне передання про “золотий вік”, який воно пережило на початку історії свого існування. Наслідки гріхопадіння серйозно почали відбиватися на людях. Духовний занепад породжував після себе занепад фізичний: суспільство замінило істине Богошанування на багатобожжя та ідолопоклонство, Боговибраний народ тільки зовнішньо дотримувався даного Богом Закону, фізичні хвороби та смерть стали частішим явищем у світі; сильніші держави захоплювали слабших, підкорювали їх собі, знущалися над простим народом, обкладали його величезними податками.
Таким чином, перше століття до нашої ери відоме різноманітними народними заворушеннями, революціями та війнами. Єврейський народ став залежним від римлян, які встановили своє володарювання по всій римській імперії, до якої належали й ізраїльтяни. Імператорський престол посідав на той час Ірод Великий, який наводив великий жах на всіх та сприяв розвитку язичницької культури.
Саме в ці часи люди все частіше і частіше згадували обітницю Божу про майбутнього Месію, Який мав визволити весь світ від неволі ворожої, і покладали всі надії на швидкий Його прихід. Древньогрецькі філософи Сократ і Платон прямо вказували, що повинен прийти Божественний Посланець. На їх думку, Він повинен був вивести людей з тієї страшної кризи, в якій опинилось людство за декілька століть до Різдва Христового. Розселення євреїв по території Римської імперії підсилило надію людей на Божественного Посланця, адже вони принесли з собою Месіанські пророцтва, в яких старозавітні пророки багаторазово вказували на пришестя Месії.
Так пророк Ісайя ще за 700 років до народження Хрис
Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні спасіння нашого початок
і відвічного таїнства явління:
Син Божий стає сином Діви,
і Гавриїл благодать благовіствує.
Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо:
“Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.
123Такими словами Тропаря Церква Христова оспівує подію принесення Архангелом Гавриїлом благої звістки Діві Марії про народження від Неї Спасителя світу. Ця подія Благовіщення є початком спасіння людства, яке після гріхопадіння прародичів – Адама і Єви жило в тіні гріха і смерті. Таке спасіння людства мало настати з приходом у світ Месії, Якого Бог пообіцяв першим людям ще підчас їхнього вигнання з Раю (Бут. 3. 15).

 

Проповідь на день пам’яті cв. Архистратига Божого Михаїла

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
“Напочатку Бог сотворив
Небо і землю...” (Бут. 1. 1)
Такими словами пророк Мойсей описує початок творіння Богом світу. Під словом “Небо”, Святі отці Церкви розуміють невидимий світ, а під словом “земля” – видимий. Невидимий світ, підчас творіння Всесвіту, складали Ангели – безплотні істоти, наділені від Бога розумом і свобідною волею. Слово “ангел” означає провісник, посланець і це вказує нам на службову діяльність цих безплотних духів у відношенні до Бога та людей.
Маючи різні ступені наближення до свого Творця, Ангели поділяються на ієрархічні чини. Вищу ієрархію складають Серафими, Херувими, та Престоли; середню – Господства, Сили, Власті; а нищу – Начала, Архангели та Ангели. Над усіма ангельськими чинами Господь поставив Архистратига Михаїла, ім’я якого з єврейської мови означає “Хто, як Бог?”.
З усієї історії існування світу видно, що доля людства, взагалі, та українського народу, зокрема, тісно пов’язана із Воєводою Сил Небесних – Архистратигом Божим Михаїлом, який завжди допомагав тим, хто шанує і любить Істинного Бога.
Священне Передання вказує
Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
“Напочатку Бог сотворив
Небо і землю...” (Бут. 1. 1)
234Такими словами пророк Мойсей описує початок творіння Богом світу. Під словом “Небо”, Святі отці Церкви розуміють невидимий світ, а під словом “земля” – видимий. Невидимий світ, підчас творіння Всесвіту, складали Ангели – безплотні істоти, наділені від Бога розумом і свобідною волею. Слово “ангел” означає провісник, посланець і це вказує нам на службову діяльність цих безплотних духів у відношенні до Бога та людей.