joomla

Проповідь архієпископа Іларіона на 5-ту неділю Великого посту

00202945 n1В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Дорогі браття і сестри!
Ось і наближається до свого завершення Великий піст. Залишився лише один тиждень. Як ми знаємо, характер великопосного богослужіння налаштовує нас на головну справу нашого життя – покаяння.

 

Слово Святійшого Патріарха Філарета в 4-ту неділю Великого Посту. Через нашу віру неможливе стає можливим

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Одного разу до Ісуса Христа, Якого оточував народ, підійшов чоловік і привів з собою сина свого, якого мучив злий дух німоти і глухоти. Батько прийшов з наміром отримати допомогу страднику-сину. Але в його серці було якесь невір’я. Він жалівся Ісусу Христу на Його учеників, що вони не могли вигнати біса з його сина. “Учителю, – говорив батько, – я привів до Тебе сина мого, що має духа німого. Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли” (Мк. 9, 17-18).
Христос Спаситель при всій Своїй лагідності прогнівався на таке невір’я і сказав: “О роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас?” (Мк. 9, 19). Але тут же пожалів і страдника-сина, і нещасного батька і сказав: “Приведіть його до Мене”. І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну (Мк. 9, 19-20). Наблизившись до Сина Божого, злий дух своїм падінням на землю невільно виявив Йому свою покору.
Іншим був душевний стан батька. Він підійшов до Господа не з молитвою і вірою в Його всемогутність, як колись вчинив римський сотник, благаючи зцілити його слугу, а з якимись запитаннями і невірою. “Якщо можеш, – говорив батько Сину Божому, – допоможи нам, змилосердься над нами” (Мк. 9, 22). Як бачите, батько сумнівався в Ісусі Христі, тому й сказав: “якщо можеш”.
Господь Ісус Христос вирішив раніше ніж вигнати злого духа з сина зцілити душевну хворобу батька. Спаситель сказав батькові: “Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому” (Мк. 9, 23). І ось раніше невіруючий батько зі сльозами на очах викликнув перед усім народом: “Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству” (Мк. 9, 24). Тільки після спо­відання перед Богом віри Господь промовив Своє всемогутнє слово і одразу ж вигнав із сина духа німого і глухого.
Як бачите, невіра батька в Божественну силу Ісуса Христа стала перешкодою для зцілення його сина. А коли в серці з’явилася віра, тоді настало зцілення. Те, що було неможливим через невір’я, за вірою стало можливим – і дуже швидко. Таким чином, нашу віру Господь наділяє Божественною силою, і віруючому стає все можливим.
Коли ученики запитали Ісуса Христа на самоті, чому вони не змогли вигнати злого духа, Господь відповів: “Через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне (а воно дуже дрібне) і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде, і не буде нічого неможливого для вас” (Мф. 17, 20).
Господь сказа
21jpgОдного разу до Ісуса Христа, Якого оточував народ, підійшов чоловік і привів з собою сина свого, якого мучив злий дух німоти і глухоти. Батько прийшов з наміром отримати допомогу страднику-сину. Але в його серці було якесь невір’я. Він жалівся Ісусу Христу на Його учеників, що вони не могли вигнати біса з його сина. “Учителю, – говорив батько, – я привів до Тебе сина мого, що має духа німого.

Проповідь в Неділю 4-ту Великого посту

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
Преподобний Іоанн Ліствичник, пам'ять якого ми сьогодні святкуємо, каже в одному зі своїх писань: Ми не будемо судимі, браття, ми не будемо засуджені за те, що не творили чудес або не виголошували пророцтв, але ми будемо осуджені за те, що не оплакували своїх гріхів все наше життя ...
Що ж таке гріх, якщо він має народити в нас таке сокрушення сердечне, щоб цей серцевий біль - не затьмарював, але надихав все наше життя?
Ми часто думаємо, що гріх - це порушення морального закону, порушення обов'язку, неправий вчинок. Але в гріху є щось набагато більше основне, що воістину повинно викликати у нас печаль, і більш ніж печаль: глибокий, гострий біль.
Гріх - це невірність, гріх - це зрада, зрада і невірність і нелояльність Богу, бо гріх означає, що коли б Бог не звертався до нас, слова Його були маловажливі, несуттєві для нас, хоча говорив Він до нас з усією Своєю Божественною любов’ю, щоб явити нам, як багато ми для Нього значимо. Як високо Він цінує нас, якщо віддав Своє життя і всю Свою смерть для того, щоб врятувати нас, і щоб ми повірили в Божественну любов!
Тому, коли ми грішимо, це означає, що ми відвертаємося від Того, Хто полюбив нас на життя і на смерть: і, як наслідок, - що Його життя і Його смерть надто незначні для нас, щоб ми відгукнулися на них з любов'ю, відгукнулися вірністю і відданістю. І ось, в результаті такого ставлення ми безперервно порушуємо ті закони життя, які ведуть до життя вічного, які зробили б нас справді, абсолютно людяними - як Христос був справжнім чоловіком - в повноті гармонії між Богом і нами.
Але всі конкретні гріхи, які ми здійснюємо постійно, недбалість один до одного, байдужість один до одного, те, як легко ми судимо і засуджуємо, як відвертаємося від потреби інших, якими ми є недбалими до любові, що пропонується і віддається нам, або до матеріальної і духовної нужди навколо нас - все це від холодності наших сердець.
І не дар
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
4NedPost
Преподобний Іоанн Ліствичник, пам'ять якого ми сьогодні святкуємо, каже в одному зі своїх писань: Ми не будемо судимі, браття, ми не будемо засуджені за те, що не творили чудес або не виголошували пророцтв, але ми будемо осуджені за те, що не оплакували своїх гріхів все наше життя ...

 

Проповідь в третю Неділю Великого посту, Хрестопоклонну

39В Євангелії від Луки читаємо глибоко важливе слово Христове: "... терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). О, Господи наш, Господи! Що кажеш Ти!? Невже настільки величезне, настільки безмірне значення чесноти терпіння, що вона може навіть рятувати душі наші?

 

Слово в третю Неділю Великого посту "Прийдіть вірні Животворчому Древу поклонімось..."

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

default"Прийдіть вірні Животворчому Древу поклонімось ..." - Кличе сьогодні Свята Церква чад своїх до підніжжя Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це Голгофа, переступивши час, наблизилася до нас, спогадом про себе втручаючись у свідомість. Бо на ній вознісся Хрест - Який є Ліствицею до небес, і на Хресті - Той, Хто сказав: "... Я дорога, і правда, і життя ..." (Ін. 14, 6).

 

В житті кожен повинен нести хрест свій

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Третя неділя Великого посту називається Хрестопоклонною – від поклоніння Хресту і розіп’ятому на ньому Господу слави. В цей день Церква поклала читати Євангеліє про несення кожним із нас власного хреста, тобто страждань і скорбот, які трапляються на нашому життєвому шляху і пов’язані з вірою Христовою. “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде”, – сказав Господь. “Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця свого з ангелами святими” (Мк. 8, 34-38).
Господь Ісус Христос повеліває нам зректися себе. Що це означає? Це значить, що нам треба зректися своєї злої волі, а також сатани, що діє в нас, і усіх діл його, і усього служіння його, і усієї гордині його, – і взяти хрест свій. Не треба брати чужого хреста, який може бути нам не під силу. Іноді люди беруть на себе подвиги, які не можуть нести. Це стосується насамперед тих, хто дає Богу обітниці чернечого життя і не виконує їх. Краще не брати на себе цього тягаря.
Нерідко бува
IMG_0027Третя неділя Великого посту називається Хрестопоклонною – від поклоніння Хресту і розіп’ятому на ньому Господу слави. В цей день Церква поклала читати Євангеліє про несення кожним із нас власного хреста, тобто страждань і скорбот, які трапляються на нашому життєвому шляху і пов’язані з вірою Христовою. “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде”, – сказав Господь.

 

Що таке гріх?

1272361880Проповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у другу Неділю Великого посту

 

 

ПРО ПОКЛИКАННЯ АПОСТОЛІВ

«Кажу Тобі, іди за мною!»
Такими словами сьогодні у першу неділю Великого посту, звертається Спаситель до Филипа з Вифсаїди. Филип не перечить Господу, а приймає Його заклик як  Божественну волю, можливо  не до кінця усвідомлюючи його змісту.
Лише згодом Филип зрозуміє, що через слова: «Кажу тобі іди за мною»- Господь кличе його не на приємну прогулянку берегами Іордану чи Галілейського моря, а до важкої апостольської праці – проповіді Євангелія правди.  Що йому прийдеться зректися себе, свого батька і матері, усіх благ навколишнього світу. Лише згодом Филип дізнається що лисиці мають нори, птахи мають гнізда, а Той що кличе його,  немає де голови прихилити, що учень не більший за учителя і якщо учитель прийшов щоб померти, то і на його учнів  чекають гоніння переслідування і смерть.
Що обіцяє Господь Филипові? Господь обіцяє Филипові показати небо відкрите і ангелів Божих що сходять з неба у славі,(Ів.1;51.) тому земні речі,  зайняли у його серці другорядне місце. Він надав перевагу горішньому над земним і став на шлях пошуку Царства Божого і правди його.
Для нас з вами дорогі браття і сестри приготовлено набаг
«Кажу Тобі, іди за мною!»
Такими словами сьогодні у першу неділю Великого посту, звертається Спаситель до Филипа з Вифсаїди. Филип не перечить Господу, а приймає Його заклик як  Божественну волю, можливо  не до кінця усвідомлюючи його змісту.