joomla

Неділя 1-а після П’ятдесятниці, всіх святих. Поява святих – це результат подвигу Христа Спасителя

42424.bСьогодні на завершення усіх великих свят, – на честь і славу світлоносного Воскресіння Христового, славного Вознесіння Його на небо і послання від Отця Святого Духа на апостолів, – свята Церква урочисто святкує пам’ять усіх святих, що догодили Богу

Неділя 7-ма, святих отців І Вселенського Собору

7
Сьогодні свята Церква вшановує пам’ять святих отців Першого Нікейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Божество Сина Божого, або про єдиноістотність Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отців осудив єресь Арія і його прихильників, які неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя – Господа Ісуса Христа. Вони говорили, що Син Божий a не єдиного єства з Богом Отцем, і тому Він нібито не є Істинним Богом. За їх вченням, Бог Отець створив Сина Божого, як Він створив увесь світ. Вони богохульники, тому що хотіли підрізати під корінь християнську віру. Якщо припустити, що наш Спаситель не Єдиноістотний Син Божий і не є Істинний Бог, то наше спасіння від гріха і смерті залишилось би лише мрією. Всі ми перебували б у гріхах, без очищення і освячення.

 

Проповідь на Вознесіння Господнє

vozneseniye
Ми з вами знаходимося ще в переживаннях видатної події преславного Воскресіння Христового. Ще тільки вчора, в останній раз в цьому році, ми чули і вимовляли своїми устами слова урочистих великодніх піснеспівів. А сьогодні ми вже святкуємо урочисту подію, що має величезне значення для нашої християнської Церкви, для всього людського роду.

 

Слово в День Святої П’ятидесятниці

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
У неділю 8-му після Пасхи, Церква Христова славословить Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.
Сама назва свята – П’ятидесятниця – вказує на те, що свято звершується на п’ятидесятий день після Пасхи. Свято П’ятидесятниці відзначалося в церкві Старозавітній на згадку про законодавство на горі Синай; і подібно до того як Пасха Новозавітня замінила Пасху Старозавітню, так і П’ятидесятниця Новозавітня в Сионській горниці замінила П’ятидесятницю Синайську.
trinity3В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
У неділю 8-му після Пасхи, Церква Христова славословить Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.
Сама назва свята – П’ятидесятниця – вказує на те, що свято звершується на п’ятидесятий день після Пасхи.

Неділя 6-а, про сліпого. Про всевідання Боже

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
 
Бог, як Всюдисущий і Вседержитель, знаходиться при кожній людині – при добрій і злій. “Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних” (Мф. 5, 45). Бог утримує життя всіх: добрих і злих, праведних і грішних, “бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо” (Діян. 17, 28). Однак Своєю особливою благодаттю, тобто благодаттю, яка спасає, допомагає і заступає, Бог знаходиться не з кожною людиною, а тільки з тією, яка завжди і всюди відчуває Його присутність. Про це каже пророк Давид: “Така людина в присутності Бога каже чесно, робить корисне і думає як перед очима Божими. Свого часу пророки Ілля та Єлисей часто повторювали слова: “Живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою” (1 Цар. 17, 1).
Це означає, що кожний із нас під всевидячим оком Божим ходить, стоїть, сидить, працює, їсть, п’є, говорить і думає. Але не всяка людина усвідомлює це. Більшість людей навіть не думає про присутність Божу. Той, хто ходить перед Богом, перед очима Божими, не насмілиться зробити що-небудь погане і сказати щось дурне, боячись прогнівати Бога, Який може покарати за беззаконня. Якщо людина саме так предстоїть перед Богом, тоді Бог буде присутнім при ній Своєю благодаттю і допомагатиме їй. Бог відвертає Своє обличчя від тих, хто відвертається від Нього, і не дивиться на тих, хто не дивиться на Нього та не хоче бачити Його присутності в собі.
Яке нещастя і яке зло відбувається від того, що людина позбавляється присутності Божої! Про такого грішника каже пророк Давид: “У гордощах своїх нечестивий нехтує Господом, він часто повторює сам собі: “Він не слідкує”, тобто не покарає Бог; або ще гірше: “Немає Бога” (Див.: Пс. 9, 25). Той же пророк Давид називає шляхи такої людини загибельними. Чому? Тому що Бога немає перед нею.
Чому люди ображають ближніх, грабують,
29290.p
Бог, як Всюдисущий і Вседержитель, знаходиться при кожній людині – при добрій і злій. “Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних” (Мф. 5, 45). Бог утримує життя всіх: добрих і злих, праведних і грішних, “бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо” (Діян. 17, 28).

Неділя 5-та, про самарянку. Слово про шкідливість гніву

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Одного разу, коли Ісус Христос проходив через Самарію, місцеві люди не прийняли Його. Тоді ученики Його, Яків та Іоан, обурені цим вчинком самарян, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?” Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: “Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати” (Лк.9,54-56).
Негостинність самарян викликала у душах апостолів гріховне почуття – гнів, який схилив їх до думки – знищити людей. У Святому Письмі багато говориться про шкідливість гніву. “Всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду”, – каже Господь (Мф. 5, 22). Не гнівайся на жодну людину, хоч як би вона тебе не образила, бо, за словом ап. Якова, “гнів людини не творить правди Божої” (Як. 1, 20). Те ж саме говорить і ап. Павло. Він каже: “Усяке роз­дратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам” (Еф. 4, 31-32).
Господь добре знає нашу немічну природу, яка без гніву не може обійтися, тому ап. Павло говорить: “Гніваючись, не грішить: нехай сонце не заходить у гніві вашому” (Еф. 4, 26). Апостоли під час проповіді Євангелія терпіли образи й гоніння. І в чому знаходили вони заспокоєння? У молитві. У молитві душа заспокоюється, хвилювання затихають і образа минає. Про що треба молитися в цей час? Звичайно, не про те, щоб Бог помстився за вашу образу, а щоб дав силу перетерпіти й забути її.
Гнів часто перетворюється на злобу й злопам’ятність, коли довго утримується в серці людини. Тому Господь повелів швидко його припиняти, щоб він не переріс у ненависть і злобу і через це не додалося до одного зла ще одне. Тому треба, щоб сонце не встигло зайти, поки ми гніваємося. А апостол до цього додає: “І не давайте місця дияволові” (Еф. 4, 27). Пожежа, коли її не гасять, знищує багато будинків; так і гнів – якщо швидко не припинити його, то він багато принесе зла і стане причиною лиха. Тому апостол умовляє нас, щоб ми якомога швидше викидали гнів з нашого серця, щоб він, набравшись сили, не зробив нам більшої шкоди й не погубив і тих, на кого ми гніваємося, й нас самих.
Подивіться на
    20110401 1487438284
Одного разу, коли Ісус Христос проходив через Самарію, місцеві люди не прийняли Його. Тоді ученики Його, Яків та Іоан, обурені цим вчинком самарян, сказали: “Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?”

Слово на свято великомученика Георгія Побідоносця

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні свято св. великомученика Георгія, або  Юрія  Переможця. Вшануймо ж пам’ять святого Юрія, повчимося, духовно збагатимося від його мучениць­кого подвигу. Бо чим привертає він до себе серця віруючих? Передусім своєю самовідданістю, своєю мученицькою смертю, своїми стражданнями в ім’я Христове.
Всякий подвиг підкоряє наші серця, та особливо ж це буває тоді, коли він завершується перемо­гою християнських чеснот над людськими порока­ми.
Православна Церква оточує пам’ять св. великомученика Юрія урочис­тим богослужінням, в якому натхненно оспівує його страждання і смерть. “Як зірку великого світила, як сяюче сонце на тверді небесній, знаємо тебе і як перлину коштовну, як камінь блискучий, як сина дня, як доблесного серед мучеників, як поборника вірних у бідах – прославляємо тебе, справляючи пам’ять твою, Побідоносче Георгію” (стихира на вечірні).
Православне вір
321
Сьогодні свято св. великомученика Георгія, або  Юрія  Переможця. Вшануймо ж пам’ять святого Юрія, повчимося, духовно збагатимося від його мучениць­кого подвигу.Бо чим привертає він до себе серця віруючих? Передусім своєю самовідданістю, своєю мученицькою смертю, своїми стражданнями в ім’я Христове. Всякий подвиг підкоряє наші серця, та особливо ж це буває тоді, коли він завершується перемогою християнських чеснот над людськими пороками.
 

Неділя 4-та, про розслабленого. Хвороби часто бувають наслідком гріха

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
“Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не
трапилося чого гіршого” (Ін. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свідчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 років, була покаранням Божим за якісь гріхи. В чому полягали його гріхи, Євангеліє не говорить і тим дає зрозуміти, що подібна біда може прийти до людини за будь-які гріхи. Гріх – це отрута, яка діє в нашому тілі руйнівно, – іноді повільно, іноді з дивовижною швидкістю, але завж¬ди руйнівно. Про це свідчать і Святе Письмо, й історія, і щоден¬ний досвід кожної людини. Пророк Давид гово¬рить: “Багато хвороб у грішника” (Пс. 31,10). А в іншому псалмі так: “Нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх” (Пс. 37,4). Від гріха походять усі наші нещастя.
А між іншим, які тільки радощі та насолоди не обіцяє нам гріх. “Зійду на небо, і вище зірок небес¬них поставлю престіл свій, і буду подібним до Все¬вишнього”, – мріяв найвищий ангел Денниця. І ось результат його мрій: “Нині зійдеш до пекла”, – говорить Господь. “Будете як боги”, – нашіптував диявол першим людям. А вони, послухавши отця неправди – диявола, замість того, щоб стати бога¬ми, уподібнились нерозумним тваринам. Каїн го¬ворив сам собі: “Тоді я тільки буду спокійним, коли не буду бачити брата мого”; і підняв руку на брата свого Авеля і вбив його. І з того часу Каїн не мав спокою ні на хвилину ні вдень, ні вночі. Він стогнав і тремтів упродовж усього свого бурхливого життя. Він боявся всіх людей і страшився власної тіні. Євангельський багач говорив сам собі: “Зруйную мої житниці, і побудую більші, і скажу душі моїй: їж, пий, веселись”. І ось він їв і не наїдався, пив і не напивався; зібрав багато багатства, а хотів ще більше; задоволення у нього не було і щастя – теж. Крім того, Господь сказав йому: “Безумний, у цю ніч Я візьму душ
245
“Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого” (Ін. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свідчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 років, була покаранням Божим за якісь гріхи.